Array Сборник - Історія України очима письменників

До темряви Доброслава, Спірка і Риска пересіділи на верхівках дубів. Коли у присмерках спекотного дня Риска обстежила побережжя, плащоносців там вже не було. Лише чорна пляма розметаної ватри нагадувала про їхнє перебування.

На шляху між втікачками і рятівними чагарниками Карпатського передгір'я тепер не залишилося жодної перешкоди.

Тимур Литовченко (нар. 1963 p. y Києві) – автор (співавтор) 20 книг і збірок прози, надрукованих в Україні та Росії, член Національної спілки письменників й Національної спілки журналістів України, лауреат багатьох літературних премій та конкурсів.

Олена Литовченко (нар. 1963 р. у Ташкенті) – письменниця. Після знайомства з Тимуром Олена стала не тільки його дружиною, але й музою-натхненницею. Спільно Олена та Тимур Литовченки написали романи «Пустоцвіт» та «Кинджал проти шаблі», які були надруковані у видавництві «Фоліо». У 2014 році вийде у світ у видавництві «Фоліо» їх третій спільний роман – «Шалені шахи».

Кіль лодії розполовинював темну поверхню Данапра, [6] [vi] Данапр (від скіф, «дан апр» – букв, «ріка глибока») – скіфська назва Дніпра (тут і далі – прим. авт.). й невеличкі хвилі розбігалися до обох річкових берегів, виплескувалися на пісок і траву, немовби сповіщаючи тим самим: «Стережіться, вікінги пливуть, вікінги, ці жахливі вікінги!!!»

Немовби сповіщаючи…

Саме так і є насправді.

Хельґ невдоволено підібгав губи, озирнувся, прискіпливо оглянув відданих вояків, які ритмічно веслували, не переймаючись нічим іншим. Що ж, їм легше! А йому – йому як вчинити?!

«От що скажу тобі, Хельґу Орварде: [7] [vii] Головний герой норвезької «Саги про Орварда-Одда» помер так само, як і Віщий Олег – після прокльону чаклунки його вкусила гадюка, що виповзла з черепа померлого коня. Це дозволяє припустити, що ця норвезька сага та руські літописи розповідають про одну й ту саму історичну персону. вчини з тими негідниками так, як тільки ти з-поміж усіх інших ярлів [8] [viii] Ярл – шляхетна людина у скандинавів. зміг би вчинити, і постав володарювати в їхніх землях сина мого Інґвара! Такою є моя остання воля. Виконай цей заповіт, Хельґу Орварде, виконай неодмінно…»

Так сказав ладозький конунг [9] [ix] Володар у скандинавів. Рюрик перед смертю, звертаючись до нього – чоловіка своєї сестри. А тільки-но закінчив говорити – одразу ж і відійшов у Вальгалу [10] [x] Обитель померлих у скандинавській міфології. до сонму славетних пращурів, якомога міцніше стискаючи в руках бойовий меч, що вірою і правдою слугував відважному конунгові багато-багато років й неодноразово скупався у ворожій крові.

Тоді, біля ліжка щойно померлого, все здавалося доволі легким. І тільки потрапивши у склавинські [11] [xi] Склавини – візантійська назва слов'янських племен, що заселяли території на північ від Дунаю, зокрема лісостепове правобережжя України та Полісся. Склавини були родичами антів – предків сучасних українців. землі, Хельґ повною мірою оцінив усю складність своєї місії. Справді, не враховуючи його самого та малолітнього Інґвара, на кожному з двох човнів налічувалося по п'ять десятків воїнів. Звісно, сотня відчайдухів-вікінгів – це грізна сила. Проте такої кількості не вистачить для того, щоб у разі потреби взяти в облогу і спалити вщент добре укріплене поселення з усіма охочими захищати його. А про тутешній оплот склавинів – Київ-місто – йшов саме такий поголос…

Ех, було би вояків хоч пару сотень – тоді ще сяк-так можна впоратися. І дві великі лодії за потреби могли би вмістити саме таку кількість горлорізів-вікінгів… Але у тім-то й біда, що хоробрі Рюрикові дружинники не надто довіряли чужоземцеві – безземельному [12] [xii] Саме безземельні варязькі ярли здебільшого промишляли військовими походами та пограбуванням підкореного населення. норвезькому ярлу! Лишалося розраховувати на пару дюжин власних людей, яких гордовиті ромеї, [13] [xiii] Візантійці. наприклад, назвали б «особистою гвардією» ярла Хельґа. Ну, і ще на тих шведів, які зважили на присягу, дану помираючому конунгові: все ж таки похід у далекі склавинські володіння ярл затіяв не задля втамування самолюбства, а заради Рюрикового спадкоємця – малолітнього Інґвара… Отак і нашкрябав сотню вояків.