Наталія Гурницька - Багряний колір вічності

– О Боже, я ненавмисно.

Одночасно кинулися їх підіймати. Зустрілися руками, перемішалися поглядами, разом вдихнули солодкі пахощі червоних та білих троянд. Здається, вони божеволіють?

За мить Павло віднайшов губи Ірени, вона ледь затамувала подих, легенько обхопила його рукою за плечі, і раптом вони разом загубилися в просторі, часі та поміж власних бажань та почуттів. Поцілунок, як зізнання, як пропозиція та водночас як відповідь на всі запитання.

Ірена ледь відсторонилася від Павла, підняла з землі троянди й заховала щасливе обличчя в пахощах квітів. Коли щастя такий безмір, то понад усе боїшся його сполохати.

Якийсь час вони мовчки дивилися одне на одного. Ніхто не наважувався першим порушити тишу. Здається, мовчати поряд одне з одним їм було зараз навіть значно простіше та комфортніше, аніж говорити. Момент, коли передчуття змісту слів дарує знання непорушності долі.

– Ти підеш за мене заміж? – нарешті першим озвався Павло. – Не бійся. Ще не зараз. Одразу, як закінчиш гімназію. Спочатку заручимося.

– О Боже, Павлусику, – Ірена міцно притиснула до себе букет квітів. – Я ж хотіла вчитися на художницю. Навмисно брала приватно уроки академічного рисунка й живопису. Мені тепер доведеться відмовитися від навчання? Так?

Павло здивовано глянув на неї.

– Бог з тобою, Ірено, ми ж не в минулому сторіччі живемо. Я розумію, що ти не можеш і не хочеш замкнутися в чотирьох стінах. Підеш вчитися. Хочеш, заприсягнуся?

– Не треба. Я вірю! – вона звела на нього захоплені очі. – Ти ніколи мене не обманював.

Він усміхнувся.

– Тоді я прийду до вас і офіційно попрошу в твоїх батьків дозвіл на наш шлюб. Але перед тим ще познайомлю тебе зі своїм татом. Не переживай, ти йому сподобаєшся.

Відчуваючи, що їй зараз робиться страшно, Ірена знову заховала обличчя в пелюстках квітів і нічого не відповіла. Його тата вона дійсно дуже сильно боялася, але ще дужче боялася невідомості та майбутнього. А ще боялася, що не дасть собі ради. Навіть не уявляла, як поєднуватиме навчання та обов’язки дружини.

– Ти так і не відповіла, чи вийдеш за мене заміж, – нагадав він.

Ірена якось непевно повела плечима.

– Я ще трохи подумаю. Добре, Павлусю? Нам не горить, – вона дуже акуратно струсила з сукенки пелюстки та листочки, які пообпадали з букета, і звелася на ноги. – Допоможеш мені квіти поставити в вазу?

Павло важко зітхнув і теж звівся на ноги.

– Куди я подінуся. Допоможу, звичайно.

Дивився на Ірену дуже серйозно і навіть ледь ображено. Стільки сил, старань та слів, а вона навіть не сказала нічого певного. Бавиться собі з ним у котика й мишку. Як мала дитина.

Не сказавши більше ані слова, Павло почав визбирувати з підлоги троянди та складати їх на середину стола. Коли закінчив з цією роботою, приніс з кухні величезну скляну вазу з чистою водою і почав допомагати Ірені ставити в неї квіти. Їхні пальці зустрічалися поміж листків та стебел, проте він ігнорував обережні доторки рук Ірени.

Вона спробувала зловити його погляд, проте Павло вперто дивився лише на те, що робив, та не відповідав ані на її погляд, ані на легенькі доторки дівочих пальців. Врешті Ірена не витримала, облишила троянди, розвернулася, глянула знизу вверх просто в очі Павла і таки вловила насторожену тінь очікування в його погляді.

– Господи, ну що ж ти такий нетерплячий, – видихнула Ірена і притулилася щокою до його грудей. – Зовсім нестерпний.

Вона обійняла Павла і на мить заховала обличчя у нього на грудях. Ще за хвилину трохи відхилилася і знову глянула йому в вічі.

– Знаєш, згоду на шлюб ти гарно в мене попросив. Будемо вважати, що я погодилася.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Церква Матері Божої Неустанної Помочі – греко-католицький храм у Львові, колишній костел Марії Сніжної. Один із найдавніших храмів міста. ( Тут і далі прим. авт. )

Вул. Князя Лева – вулиця Львова у середмісті поблизу Високого Замку.

Знимка ( діал .) – фото.