Петро Лущик - Мій друг Франц Йосиф

Я просто не знав, що відповісти. Карл Людвіг завжди говорив те, що думав, і не часто дослухався до думок інших. Зараз же мені було приємно його слухати.

– Боюся, ваша імператорська величносте, все міняється під місяцем, – відповів я.

– І що змінилося цього разу? – запитав, обнімаючи мене, ерцгерцог.

Він мав двадцять два роки і був на три роки молодший від мене. Фактично ми виросли разом, тому різниця у станах була стерта ще у ранньому дитинстві. Щоправда, останніми роками цісар намагався віддалити свого брата від столиці, але це було взаємне бажання – молодший брат Франца Йосифа міг бути всім, окрім державного мужа. Крім того, історія з імператрицею не дозволяла братам лишатися разом.

– Що сталося? – перепитав він. – Підозрюю, щось важливе.

Карл Людвіг обійняв мене за плечі й повів до дивана. Майже силоміць посадовив.

– Коли мені повідомили, що із самої столиці у Лемберг прибув пан, щоб координувати дії намісника перед прибуттям до міста мого брата, і детально описали прибулого, я аж ніяк не подумав про тебе. Навіть після того, як дізнався твоє прізвище. Пан Рутецький! Придумати ж таке!

– І навіть не здогадалися, що фон Рутецкі та Рутецький можуть мати щось спільне? – запитав я.

– Уяви собі, підозри були, але після того, як тебе описали, сумніви перемогли. Ну не міг мій знайомий Максиміліан одягти на звичайну жилетку звичайний фрак і просто так, наче так і має бути, на простому фаетоні прибути до цього міста! Тебе ж у Відні інакше як Крезом не називали! А тут простий фаетон!

Я перечекав, поки ерцгерцог виговориться.

– Але про справи потім! – продовжував він. – Розкажи краще, як мій брат? Як Сісі?

(Я вже давно помітив, що молодший брат цісаря непостійний у своїх думках і при будь-якій нагоді або ж і без неї миттєво переключається на іншу тему. Непосвяченому у таке співрозмовнику іноді буває важко зосередитися. Але ж я посвячений!)

– Ваш вінценосний брат зараз у Будапешті і не сьогодні-завтра має намір прибути залізницею до Кракова, а вже звідтам каретою сюди, у Лемберг, – говорив я. – На жаль, столиця Галіції та Лодомерії ще не має такого сполучення.

– Це ненадовго, – запевнив мене Карл Людвіг. – До мене нещодавно приходила делегація поважних жителів Лемберга з проханням, щоб я посприяв цьому. Цього разу Францу доведеться трястися жахливими галицькими дорогами, а вже до наступного разу, коли він зволить ощасливити це місто своєю присутністю, гадаю, залізниця вже буде. Що відбувається у Лаксенбурзі [5]   Лаксенбург – заміська резиденція австрійських цісарів. ? Я не в курсі всіх справ та інтриг відколи востаннє був на хрестинах моєї племінниці Софії.

– Імператриця Сісі вже оправилася після пологів. На жаль, ваша матуся відразу ж після хрестин забрала дівчинку до себе в апартаменти, і для того, щоб побачити дочку, Сісі змушена просити про це у вашої матусі, – повідомив я.

Почуте засмутило ерцгерцога, але не стало для нього чимось незвичайним. Крутий норов своєї матері він знав із самого дитинства й тому не здивувався, коли вона щось подібне робила зі своєю невісткою. Інше хвилювало Карла Людвіга. Хоч його вчинок усі назвали шляхетним та гідним молодшого брата, це не могло не залишити відбиток у його душі. Два роки тому мали відбутися заручини цісаря Франца Йосифа та баварської герцогині Гелен. Дівчина прибула до Інсбрука у супроводі своєї матері й молодшої сестри Елізабет, котру у сім’ї називали Сісі. У той час, коли між цісарем та Гелен відбувалися необхідні у подібних ситуаціях оглядини, Карл Людвіг також часу даремно не гаяв і став упадати перед Сісі. Усе це відбувалося на моїх очах і, чесно зізнаюся, я щиро радів за моїх друзів. Щоправда, якось увечері Карл підійшов до мене і попросив поради. Йому здалося, що Франц Йосиф небайдуже дивиться на Сісі, не так, як на її сестру. Я ж знав справжню причину такої переміни настрою цісаря, але ерцгерцогу про це не сказав. Натомість я порадив йому зважити все, щоб не наробити біди. До честі ерцгерцога, він не став заперечувати проти вибору старшого брата і навіть попросився кудись подалі від столиці, щоб своєю присутністю не спровокувати щось серйозніше. Тому одразу після весілля він відбув сюди, до Лемберга, отримавши від вдячного брата посаду намісника королівства Галіції і Лодомерії. Таким чином Карл Людвіг не заважав братові та невістці в їхньому житті, але й почуття до Сісі, що спалахнули тоді, в Інсбруку, нікуди не поділися.