Анастасія Байдаченко - Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436

Стара графиня де Вандом зверхнім поглядом зміряла тонку постать своєї майбутньої невістки, наче кобилу обирала зі стайні. Зрештою, немає жодного значення, як вона виглядає і чого хоче, в майбутньому шлюбі мадам графиню хвилює лише посаг. Рауль – третій син, а якби її воля, то задля отримання приданого одружила б із герцогською байстрючкою четвертого, хоч він на два роки від неї молодший.

Королева мовчки вказала Ізабеллі приєднатися до кола своїх фрейлін. Старша придворна дама, мадам де Гокур, одразу ж крижаним тоном, що не терпів ані заперечень, ані подальших запитань, почала сухо розповідати дівчині правила. Дами ночують у покої по дві, жодних чоловіків, жодних гостей, жодних легковажностей. До сну йдуть, коли ледь темніє, якщо у замку немає бенкету, прокидаються до світанку та відвідують месу. Два рази на місяць кожна дама чергує у її величності вночі: допомагає роздягнутись, прийняти ванну, змастити тіло східними оліями, розчесати волосся та зробити нічну зачіску. Потім почитати на ніч Псалтир чи роман – це вже як королева матиме бажання. Якщо її величності захочеться надвечір сиру чи паштету, то доведеться бігти через подвір’я до замкової кухні й будити кухаря та стільничого. Вино та солодощі завжди мають стояти на столі в покоях. Камін має бути запалений, в грубці – суха лаванда. Королева звикла до тепла та сухості. Усі дами мають вбиратися в однакові сукні, які шиють коштом королеви; одягнути щось інше можна лише з дозволу чи наказу її величності. Незаміжнім дівчатам дозволено не заплітати волосся та голови не покривати. До міської відьми не дозволено ходити, бо коли її величність дізнається (а вона обов’язково дізнається!) про привороти, амулети чи наведення вроків, то даму із ганьбою повернуть до родини. А якщо королева дізнається, що у відьми замовили зілля, щоб уникнути небажаної вагітності… Побачивши широко розплющені, аж круглі очі Ізабелли, мадам де Гокур зрозуміла, що це правило поки що її не стосується. До меси треба йти двічі на день, до сповіді – щонайменше раз на тиждень. Навіть якщо нездужаєш. Але краще не хворіти – королева не терпить кволих дам біля себе. Те, що наказала королева, виконується швидко, без запитань та сумнівів.

– Чи вам усе зрозуміло, дамуазель? – поцікавилася радше формально мадам де Гокур, її високий лоб аж нависав над очима, що надавало їй одвічно похмурого й невдоволеного вигляду.

Ізабелла квапливо кивнула головою, жадібно зауважуючи, у що вбрані придворні дами. З її різьблених вуст не збігала щаслива посмішка.

Життя в Анжері, попри певну стриманість, все одно здавалося Ізабеллі повним цікавостей та розваг. Після завішаного чорним сукном, похмурого, як склеп, Блуа, після безкінечних істерик герцогині Орлеанської та відсутності жодних веселощів, навіть ловів, анжерський двір королеви Йоланди видався дівчині найкращим місцем у світі.

Ізабелла, привчена з дитинства до скромного життя, завжди із заздрісним захватом задивлялась на сукні королеви Йоланди. Навіть домашні сукні, у які її величність вбирається, коли немає прийомів і вона не має наміру полишати свої особисті покої, здавалися дівчині неймовірно розкішними. Овдовіла шляхетна дама мала небагатий вибір пристойного вбрання: огидний чорно-білий вдовиний однострій, як у черниці, де біла барбетта складками закриває усю шию та навіть підборіддя, а широкі білі манжети обтинають зап’ястки, як кайданки, або ж темні сукні без жодного шиття, гаптування чи мережива, навіть узимку хутро – чорне чи темно-коричневе. І звичайно, прикрите волосся, шия та груди. Королева ж віддає перевагу коштовним тканинам та кольорам ночі: чорному чи чорнильно-синьому оксамиту, фіолетовим брокатам, темно-сірим шовкам. Проте фасони суконь завжди за останньої модою, шлейфи по три фути, і хоч без золотого шиття, проте із хутром на комірі – чорнобурки чи соболя. До того ж її величність не відмовляє собі у коштовних прикрасах: її досі прекрасні руки завжди щедро внизані перснями та каблучками, а вбрання – з коштовним поясом. Дивлячись на неї, не виникне ані сумніву, що дама в жалобі, хіба що в королівській.

При дворі Ізабеллі дозволено було зняти звикле чорне, що вона носила, скільки себе пам’ятала. Усі придворні дами королеви вбрані в її кольори: темно-сині сукні з яскраво-червоним опояском, манжетами та коміром. Червоні акценти у вбранні лише підкреслюють її юність та свіжість. Ізабелла – наймолодша, досі найменша за зростом та завжди йде в парі з мадемуазель де Буассі останньою. Це подалі від її величності та суворої мадам де Гокур, зате як легко пустити бісики придворним принца Шарля, коли той приїздить до Анжера! Як весело тоді стає при дворі! Менестрелі, музика, співи, танці. Ізабелла навіть два рази танцювала павану із дофіном. Королева пильнує, яка дама припаде до вподоби принцу. Вона прекрасно розуміє, що впливу на чоловіка від своєї доньки не дочекається. А ймовірну коханку краще тримати під наглядом та навчити негайно доповідати про все, що стосується принца.