Роберт Харріс - Lustrum

Зранку ми пересіли на баржу та продовжили нашу подорож. Цицерон, який сидів на носу в кріслі, заплющив очі та підставляв своє обличчя променям весняного сонця. Після галасу сповненої мандрівниками дороги тиша, яка панувала над каналом, тиснула нам на вуха. Цицерон не працював – це на нього зовсім не було схожим. На найближчій зупинці на нас чекала сумка з офіційними паперами – та, коли я протягнув їх консулу, він від мене відмахнувся. Те саме повторилося й на його віллі в Фарміні. Декілька років тому Цицерон придбав цей затишний будиночок на узбережжі Середземного моря з широкою терасою, де він зазвичай писав або репетирував свої промови. Та протягом усього першого тижня відпочинку хазяїн лише грав з дітьми, водив їх на риболовлю та стрибав у невисоких хвилях, які розбивалися просто за невисоким муром його вілли. Оскільки я знав про всю серйозність проблем, що нависли над ним, мене дивувала його безтурботність. Тепер, звісно, я розумію, що й тоді консул не припиняв роботи – він працював так, як працюють поети, очищував голову від полови порожніх думок і чекав на натхнення.

На початку другого тижня на обід до консула прийшов Сервій Сульпіцій у супроводі Постумії. Його вілла розташовувалася через затоку – в Гаеті. Він майже не спілкувався з Цицероном після того, як консул розповів йому про зустріч з його дружиною в будинку Цезаря. Але зараз він перебував у гарному гуморі, на відміну від своєї дружини. Причини таких разючих змін стали зрозумілими перед самим обідом, коли Сервій відвів Цицерона в бік для розмови. Він щойно прибув з Риму, тому його переповнювали столичні плітки. Сервію важко було стримати свою радість.

– Цезар завів собі нову коханку. Це Сервілія, дружина Юнія Силана!

– У Цезаря нова коханка? Що ж тут нового? Це так само природньо, як і нове листя на деревах навесні.

– Та як ти не розумієш. Це не тільки покладе край тим безпідставним чуткам про нього та Постумію, але ускладнюватиме перемогу Силана у виборах консула влітку.

– Чому ти так думаєш?

– Цезар контролює великий блок голосів популярів. Навряд чи він віддаватиме їх чоловікові своєї коханки, чи не так? Тому я можу розраховувати на деякі з них. Отже, за схвалення патриціїв та за твоєї підтримки я напевно виграю.

– Ну що ж, тоді я радий привітати тебе. Для мене буде великою честю за три місяці оголосити тебе переможцем. А вже відомо, скільки буде кандидатів?

– Напевно, четверо.

– Ти, Силан, а ще хто?

– Катіліна.

– Він точно висуватиме свою кандидатуру?

– Звісно! І не сумнівайся. І Цезар уже заявив, що знов підтримуватиме його.

– А четвертий хто?

– Луцій Мурена, – Сервій назвав ім’я колишнього легата Лукулла, який тепер був губернатором Далекої Галлії, – але він занадто солдат, аби здобути підтримку в місті.

Того вечора вони обідали на відкритому повітрі. Зі своєї кімнати я чув шерех хвиль по камінню та зрідка – ті голоси, які до мене доносив теплий солонуватий вітер. Він приносив і запахи приготованої на вугіллях риби. Наступного дня спозаранку Цицерон сам з’явився, аби мене розбудити. З подивом я побачив, що Цицерон, досі одягнений в одежі, які були на ньому вчора ввечері, сидить біля дальнього кінця мого вузького ліжка. Світанок щойно настав. Здавалося, консул взагалі не спав.

– Одягайся, Тіроне. Час вирушати.

Поки я взувався, хазяїн повідав мені про те, що тут відбувалося. Наприкінці вечора Постумія знайшла нагоду поговорити з ним наодинці.

– Вона взяла мене за руку та запропонувала пройтися терасою. На мить я подумав, що вона хоче запропонувати мені замінити Цезаря в її ліжку – вона була достатньо п’яною для цього, а сукня була відкритою аж до колін. Але ж ні: виявилося, що почуття її до Цезаря змінилися з пристрасті на люту ненависть – і все, чого їй хотілося – це зрадити його. Постумія сказала, що Цезар та Сервілія створені один для одного: «Годі й шукати в цілому світі ще одну пару настільки ж холоднокровних людей». А потім вона сказала – і процитую її слово-в-слово, – що Сервілія хоче бути дружиною консула, а Цезарю подобається трахати консульських дружин – тому Цезар докладе всіх зусиль для перемоги Силана.

– Так і що в цьому поганого? – поставив я дурне питання, бо ще не прокинувся. – Ти ж завжди казав, що Силан, хоч і нудний, але заслуговує на повагу, і що він ніби як створений для високого посту.

– Я б хотів, аби він переміг. Цього ж прагнуть і патриції і, як стало тепер відомо, Цезар. Тому Силан – абсолютний фаворит. Запекла боротьба розгорнеться за посаду другого консула – і якщо ми нічого не вдіємо, то її займе Катіліна.