Тимур Литовченко - Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

Природно, в перший же день Едуард Рустамович поцікавився, чим займається колишній хлопчик, якого він знав практично від самого народження. У відповідь почув:

– Це мій новий роман «Лейтенант диявола».

– Який ще роман?! Що за роман?! – не второпав колишній вояк.

– Якщо бути точним, то містичний.

– Тобто… як це… містичний?! Що значить містичний?! Це про чортівню всяку, чи що?.. Кгм-м-м… Нічого не розумію.

Було аж надто очевидно, що Давлетов геть розгубився й не може чітко сформулювати власну думку, тому Спартак якомога спокійніше пояснив:

– А про що зараз можна писати, коли Юрій Кривоногов [28] Український інженер-кібернетик, кандидат технічних наук, творець і лідер «Білого братства». Свого часу співпрацював з секретним відділом КДБ, який займався вивченням маніпуляцій масовою свідомістю. пророкує, що цьогоріч 24 листопада настане Страшний Суд і кінець світу? Та ще й закликає своїх юсмаліан зібратися у цей день в нашому Києві, щоб здійснити масове самогубство, оскільки…

– Стривай, стривай, – перервав його Давлетов, – я за твоєю думкою не встигаю. Це ти про білобратчиків [29] Велике біле братство ЮСМАЛОС – релігійний рух есхатологічного напряму, деструктивна тоталітарна секта, заснована в Києві у 1990–1991 роках Юрієм Кривоноговим й уродженкою Донецька, випускницею журфаку Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка Мариною Цвігун, більш відомою як «Матір Миру Марія Деві Христос». цих придуркуватих, чи що?

– Так, Едуарде Рустамовичу, саме їх я маю на увазі.

– А-а-а… ти сам не до них… тягнешся? – він з пересторогою покосився на густо списані сторінки розкритого зошита.

– Та ну, скажете теж, – Спартак бридливо поморщився. – Я навіть навпаки, можна сказати…

– Що значить це твоє «навпаки»?

– Та-а-а, розумієте…

Молодий чоловік ненадовго замислився, потім продовжив:

– Я тут знайшов залізний аргумент, який безвідмовно вкладає на лопатки будь-якого білобратчика. Знайшов самотужки, потім випробував його на деяких із них і зрозумівши, що цей аргумент таки спрацьовує…

– Анумо стривай, не поспішай, – знов перервав його Давлетов, – давай по порядку. Насамперед скажи, що це за аргумент такий? Що ця твоя Марія Деві Христос…

– Їхня, а не моя, – одразу виправив суворим тоном Спартак.

– Ах, ну так, так… Їхня Марія Деві Христос, а не твоя – вона жінка, тоді як справжній Христос має бути чоловіком. Це ти маєш на увазі?

– Ні, не цей, – заперечно мотнув головою молодий чоловік. – Юсмаліани добре підготовлені, їм надто добре промили мізки. Вони сперечатимуться з тобою до хрипоти, але від свого не відступляться. Отож який сенс нариватися на безплідну суперечку заради суперечки?! Ви ж військовик, Едуарде Рустамовичу! Ви ж мусите розуміти, що суперника треба бити в слабке місце. Туди, де він удару не очікує.

– Гм-м-м… Розумно кажеш. От тільки де вона, ота слабинка?! Це ж треба в їхніх тих… в писаннях їхніх розбиратися!..

– Можна подумати, що «христовочки» важко дістати! – зневажливо посміхнувся Спартак. – У нас в Києві на кожному кроці повно.

– Та й у нашому Миргороді не бракує.

– Ну, то візьмемо й почитаємо, – знизав плечима Спартак, схопив один зі списаних зошитів… і раптом видобув з нього «христовочку», поля якої були поцятковані різноманітними позначками, а окремі слова або підкреслені, або обведені овалами чорного, синього, зеленого або лілового кольору.

– Стоп! – Давлетов аж відсахнувся. – Це що таке?!

– А хіба не бачите? – здивувався молодий чоловік.

– Але ж люди кажуть, що ці «христовочки» зачаровані, і хто тільки візьме цю гидоту в руки, той неодмінно…

– Цю муйню розпускають самі ж юсмаліани, щоб люди боялися їх самих та їхню Матір Миру, – процідив Спартак, при цьому очі його сяйнули гнівом. – А між тим, боятися не треба. Ні в якому разі не треба!.. Хто злякався, той уже наполовину програв. Розумієте, Едуарде Рустамовичу?..

– Розумно кажеш. Але ж раптом… Ти не боїшся?

– Не боюсь. Більше того, трохи згодом я вам покажу, що боятися не треба ні в якому разі! Але поки що прошу вас, прочитайте оце.

Він вказав на єдине місце в «христовочці», обведене червоним, і додав:

– Ось він, безвідмовний аргумент проти всіх юсмаліан, взятих разом.

– Ні-ні… Знаєш, я цю гидоту все ж таки не братиму в руки, – рішучо мовив Давлетов.

– Боїтесь, – скрушно зітхнув Спартак. – Ну гаразд, папірець триматиму я. Але хоча б прочитайте. Прочитати можете?