Ерік Ларсон - Диявол у Білому місті

Брандмейстер Мьорфі та ще двоє вогнеборців, які перебували на землі, піднялися драбиною знімати капітана Фіцпатріка. Вони спустили його мотузкою до колег, які чекали внизу. Чоловік був живий, але сили залишали його.

Загалом, у вогні загинуло дванадцятеро пожежників і троє робітників. Фіцпатрік помер того вечора о дев’ятій.

Наступного дня на виставку набігло понад сто тисяч людей. Пожарище Холодильного будинку, яке ще тліло, збурило надзвичайну цікавість.

Коронер одразу розпочав розслідування, на якому було вислухано свідчення Деніела Бьорнема і Френка Бьорнема, офіційних осіб підприємства «Геркулес» і пожежників. Деніел Бьорнем розповів, що про попередню пожежу й невстановлену гільзу йому не було відомо; оскільки будівля є приватною концесією, то він не керував її спорудженням безпосередньо — лише затвердив проект. У вівторок 18 липня суд присяжних звинуватив його, брандмейстера Мьорфі й двох офіційних осіб «Геркулеса» у злочинному нехлюйстві й передав звинувачення до розширеної колегії присяжних.

Бьорнем був вражений, але зберігав мовчання. «Спроби виставити вас хоч якоюсь мірою винним у цьому нещасті чи відповідальним за загибель людей — просто обурливі, — писав Діон Джеральдін, його керівник будівельних робіт на виставці. — Ті, хто винесли цей присуд, напевне, або зовсім дурні, або кричуще необізнані з реальним станом речей».

За звичною процедурою, Бьорнема та інших мали взяти під арешт із правом вийти під заставу, але в цій ситуації навіть коронер почувався заскочено. Шериф не наважився заарештувати керівника будівельних робіт. Бьорнем вийшов з-під варти наступного ранку.

У повітрі ще стояв міцний запах гару, а Бьорнем уже взявся лагодити містки під дахом Будинків транспорту та виробників і вільних мистецтв, балкони й верхні галереї Будинку адміністрації, боячись, що пожежа в будівлях чи серед експонатів може викликати паніку й призвести до ще більшої трагедії. Сотні людей щодня метушилися на містках під дахом Будинку виробників, але єдиним способом спускатися для них залишався ліфт. Бьорнем уявив собі, як перелякані люди, з дітьми, намагаються з’їхати скляними панелями даху, вибратися назовні — і летять шістдесят метрів додолу на підлогу виставкової зали…

Гірше вже наче й бути не могло: того самого дня, коли коронерські присяжні ініціювали арешт Бьорнема — 18 липня, — керівництво виставки здалося під тиском банків і проголосувало за заснування Комітету з економії, якому було дано необмежені повноваження скорочувати витрати в будь-якій сфері роботи виставки. Членами цього комітету було призначено трьох холоднокровних осіб. Виставкова компанія, отже, ухвалила резолюцію, що з 1 серпня «будь-які витрати, пов’язані з будівництвом, підтриманням чи проведенням заходів, можуть бути дозволені лише зі згоди вищезгаданого комітету». Від самого початку було зрозуміло: головною мішенню того комітету стане сфера впливу Бьорнема.

Також було зрозуміло, принаймні Бьорнемові, що саме це для виставки якраз і стане зайвим: адже вони з Міллетом замірилися продовжувати боротьбу за відвідуваність, — така кампанія потребує витрат — а тут дозволу на кожен цент треба просити в трійці новопризначених скупердяїв. Міллет уже запланував усілякі незвичайні події на серпень, зокрема вишуканий бал на «Мідвеї», де офіційні особи виставки — і Бьорнем теж — танцюватимуть з екзотичними дагомейками й алжирськими танцівницями. Те, що комітетові цей бал (та й інші вигадки Міллета) видасться легковажним, не викликало сумнівів. А проте Бьорнем знав, що такі витрати так само життєво важливі, як і на поліцію, прибирання, підтримання газонів і доріжок.

Він боявся, що Комітет з економії скалічить ярмарок раз і назавжди.

Сліди пожежі в Холодильному будинку ще були помітні, коли з Сент-Луїса прибула група вчителів разом із молодим репортером. Двадцять чотири педагоги виграли конкурс, що його проводила газета «Saint Louis Republic», і тепер мали право потрапити на виставку за рахунок газети. Разом з усякими друзями й ріднею (загалом сорок людей) вони залізли в розкішний спальний вагон під назвою «Бенарес», наданий залізницею Чикаго — Елтон. Прибули вони на Центральний вокзал Чикаго в понеділок 17 липня о восьмій ранку, і їх одразу повезли екіпажами до готелю «Varsity», розташованого настільки близько до виставки, що з балкона другого поверху вчителі могли бачити оглядове колесо, дах Будинку виробників і вільних мистецтв та позолочену голову «Великої Мері».