Ерік Ларсон - Диявол у Білому місті

Голмс викликав жителя Інґлвуда на ім’я Сіфас Гамфрі, який мав власну команду вантажників і підводу й заробляв перевезенням меблів, ящиків та інших великих предметів з місця на місце. Голмс попросив його забрати ящик і валізу. «Я хочу, щоб ви приїхали по ці речі затемна, — сказав йому Голмс, — бо мені б не хотілося, щоб сусіди бачили, як їх відвозять».

Гамфрі приїхав так, як його попросили. Голмс провів його в «замок» і повів нагору в кімнату без вікон з важкими дверима.

«То було страшне місце, — згадував Гамфрі. — Там не було жодного вікна, тільки важкі двері — і все. Коли я зайшов, у мене поза шкірою мурашки побігли. У мене було відчуття, що робиться щось недобре, але містер Голмс не дав мені багато часу подумати над цим».

Ящик був довгий, прямокутний і дерев’яний — приблизно такого розміру, як труна. Гамфрі спочатку зніс його. На хіднику він поставив ящик вертикально. Голмс, який дивився згори, гучно постукав у вікно та крикнув: «З ним не можна так! Покладіть його!»

Гамфрі так і вчинив, потім пішов назад по валізу. Та була важка, але її вага йому незручностей не створила.

Голмс сказав йому відвезти довгий ящик до Центрального вокзалу та пояснив, на яку платформу його поставити. Очевидно, Голмс попередньо домовився з агентом кур’єрської служби, щоб той узяв ящик і завантажив його на потяг. Місця призначення він не розкрив.

Гамфрі не міг пригадати, куди він відвіз той ящик, але пізніші свідчення підтверджують, що ящик було доправлено додому до Чарльза Чеппелла, біля лікарні округу Кука.

Невдовзі Голмс зробив несподіваний, але дуже приємний подарунок сім’ї свого помічника Бенджаміна Пайтзеля. Дружина Пайтзеля Керрі отримала кілька суконь, кілька пар взуття і капелюшків, які належали його двоюрідній сестрі міс Мінні Вільямс, яка вийшла заміж і переїхала на схід, а старі речі їй більше не були потрібні. Він порадив Керрі перекроїти ті сукні на одяг для її трьох дочок. Керрі була дуже вдячна.

Голмс також здивував свого доглядача готелю Пата Квінлена несподіваним подарунком: двома міцними валізами, на кожній з яких стояли ініціали «М. Р. В.».

Робота Бьорнема не закінчувалася, темпи її не сповільнювалися. Будівлі ярмарку були повністю готові, всі експонати — на місцях, але, як на сріблі утворюється патина, так і блиск виставки обов’язково притягує руйнівні сили — і трагедії.

У неділю 9 липня, тихої і спекотної днини, надзвичайно багато людей хотіли потрапити на оглядове колесо, а також у кошик аеростата, який на прив’язі погойдувався над «Мідвеєм». Повітряна куля «Чикаго» містила майже 3 тисячі кубометрів водню, і її тримав канат, приєднаний до лебідки. О третій годині дня аеростат уже встиг здійнятися в повітря 35 разів на висоту 300 м. На думку німецького господаря аеростата, погода чудово підходила для польоту, настільки тиха, за його оцінками, що линва з важком на кінці, спущена з кошика, торкнулася б землі точно під ним.

Але о третій управитель атракціону Дж. Ф. Морґан перевірив прилади й виявив раптове зниження барометричного тиску: ознака насування грози. Він зупинив продаж квитків і дав розпорядження опускати кулю. Працівники оглядового колеса, помітив він, не вжили аналогічних заходів — колесо й далі оберталося.

Зібралися хмари, небо стало фіолетовим, з північного заходу здійнявся вітер. Небо немовби прогнулося до землі, і від хмар відокремився невеликий вихор — і, вигинаючись, рушив на південь понад озером — до виставки.

На оглядовому колесі було повно пасажирів, які, дедалі більше хвилюючись, спостерігали, як вихор у власному танці живота прямує через Джексон-парк просто в бік «Мідвею».

Під аеростатом управитель Морґан дав своїм робітникам команду схопитися за швартувальні канати й тримати міцно.

У Джексон-парку раптово стало темно — і Бьорнем вийшов на вулицю. Потужний вітер налетів зусібіч. Обгорткові папірці від їжі злетіли й кружляли в небі, мов чайки. Небо, здавалося, потяглося вниз, у глиб виставки, десь задзвеніло скло — не тихий брязкіт шибки, розбитої каменем, а зойк, подібний до скавчання: великі листи скла падали на землю.

У Будинку сільського господарства величезна частина скляного даху впала на стіл, де кілька секунд тому молода жінка продавала цукерки. Злетіло шість скляних панелей з даху Будинку виробників і вільних мистецтв. Працівники виставки побігли мерщій накривати експонати мішковиною.

Вітер вирвав шматок площею майже чотири квадратні метри з купола Будинку машинобудування і підняв дах угорського кафе. Команда одного з електричних катерів Олмстеда поспіхом пристала до берега, щоб евакуювати всіх пасажирів і, щойно катер після того повели в безпечне місце, як порив вітру напнув тент катера й перекинув судно вагою п’ять тонн на бік. Стерновий і провідник безпечно випливли на берег.