Ірвін Ялом - Проблема Спінози

Альфонс умить вигукнув «урівноваженість», а інші незабаром додали «умиротвореність», «душевний спокій».

– Так, так і ще раз так, – підтвердив ван ден Енден, уже вочевидь підбадьорений успіхами студентів. – За Епікуром, істинне щастя – лише в атараксії . Але як її досягти? Не через Платонову гармонію душі чи Аристотелеве плекання розуму, а всього-на-всього через відмову від клопотів і тривог. Якби цієї миті до вас звертався сам Епікур, він би закликав вас опростити життя. Ось як би він, мабуть, це висловив, коли б стояв зараз тут. – Ван ден Енден прокашлявся й заговорив у панібратському тоні: – «Хлопці, потреб у вас зовсім мало, вдовольняти їх легко, а будь-яке неминуче страждання неважко перетерпіти. Не ускладнюйте собі життя такими банальними цілями, як багатство та слава, адже це вороги атараксії . Скажімо, слава залежить від думки оточення й вимагає, щоб ми проживали своє життя за побажаннями інших. Для її здобуття та збереження нам доведеться полюбити те, що люблять інші, й триматися осторонь усього, чого ті уникають. Отож, що можна сказати про життя публічної особи чи політика? Тікайте від нього безвісти! А про багатство? Цур йому й пек: це пастка! Бо що більше маєш, то більше кортить і то глибший твій смуток, коли чергового палкого бажання не вдовольнити. Хлопці, послухайте мене: якщо прагнете щастя, не марнуйте свого життя на гонитву за тим, чого вам насправді не треба».

– А тепер, – повів далі лектор, повертаючись до свого звичного тону, – зверніть увагу на відмінності між позиціями Епікура та його попередників. За Епікуром, найвище блаженство – це досягти атараксії , звільнившись від будь-яких клопотів і тривог. Що ж, перейдімо до обговорення й запитань. А, пане Спінозо, так-так? У вас запитання?

– Чи правильно я зрозумів, що Епікур пропонував лише підхід «від супротивного»? Ну, тобто що усунення страждань цілком достатньо і що, позбувшись сторонніх клопотів та наносного неспокою, людина стає досконалою, непідробно благою, щасливою? А чи є якісь позитивні риси, що до них ми маємо прагнути ?

– Чудове запитання. А я ще й підібрав саме такі уривки для читання, що проллють на нього світло. На щастя, пане Спінозо, вам не доведеться чекати на вдосконалення вашої грецької, бо про погляди Епікура можна прочитати латиною, у викладі римського поета Лукреція, який жив років на двісті пізніше. Я незабаром повідомлю вам потрібні сторінки, а сьогодні збирався торкнутися лише тієї провідної ідеї, яка відрізняє Епікура від інших: що гідне життя полягає у звільненні від тривог. Але навіть поверхове ознайомлення з першоджерелами покаже, що його вчення значно складніше: він заохочував до пізнання, дружби та доброчесного, стриманого життя. Так, Дірку, у вас теж запитання? Схоже на те, що студенти латинської групи куди більше цікавляться еллінами, ніж слухачі курсу грецької.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

≈ 4,6 м. (Тут і далі прим. пер.)

≈ 0,6 м.

Португальська форма біблійного імені Яків.

Міцва (множ. міцвот , див. нижче) – досл. «заповідь, припис» (давньоєврейськ.) . У побутовому сенсі – благодіяння, добрий учинок, що його вірянин-юдей може зробити навіть у суботу.

Гер Розенберґ, зайдіть, будь ласка (нім.) .

Schmutzfinger – (досл.) «Гидкопалий» (нім.) .

Drecklecker – (досл.) «Лайнолиз» (нім.) .

Rosenblum – (досл.) «Квіт Троянди» (нім.) .

Gru..nbaum – (досл.) «Зелене Дерево» (нім.) .

Сефарди – субетнічна група євреїв, що історично сформувалася на Піренейському півострові.

Козіма Ваґнер (1837–1930) – друга дружина й натхненниця німецького композитора Ріхарда Ваґнера, яка доводилася дочкою угорському композиторові й піаністові Ференцу Лісту. Після смерті чоловіка присвятила себе збереженню його пам’яті.