Айн Ренд - Джерело

А потім Меллорі побачив містера Бредлі, який приїхав подивитися на будівництво, мляво всміхнувся та й поїхав геть. Меллорі відчув безглуздий гнів — і страх.

— Говарде, — сказав він одного вечора, коли вони сиділи біля багаття, розпаленого з хмизу на пагорбі над табором, — це знову буде храм Стоддарда.

— Так, — відповів Рорк, — думаю, що так. Але я не можу зрозуміти, як саме це станеться і чого вони хочуть.

Він перевернувся на живіт і поглянув на скляні панелі, розкидані в темряві внизу; шиби віддзеркалювали світло і скидалися на фосфоресцентні, самоутворені бризки світла, що здіймаються із землі. Він сказав:

— Стіве, це не має значення, адже так? Те, що вони зроблять із цим, і хто тут житиме. Важливе лише те, що ми це зробили. Ти відмовився б від цього, якби знав, яку ціну доведеться заплатити потім?

— Ні, — відповів Меллорі.

Рорк хотів винайняти один із будиночків для себе і провести тут літо, перше літо існування курорту в долині Монаднок. Але перед відкриттям курорту він отримав телеграму з Нью-Йорка.

«Я казав тобі, що зможу, так? Мені знадобилося п'ять років, щоб позбутися своїх друзів і братів, але „Аквітанія“ тепер моя — і твоя. Приїзди, щоб завершити готель. Кент Лансінґ».

Тому він повернувся до Нью-Йорка, щоб побачити, як зчищають щебінь і цементний пил із «Незавершеної симфонії»; побачити, як будівельні крани здіймають балки високо над Центральним парком; як заповнюються віконні отвори; як широкі дошки риштувань височіють над міськими дахами. Завершена будівля готелю «Аквітанія» засяяла над нічним парком.

Протягом останніх двох років він був дуже зайнятим. Долина Монаднок не була його єдиним замовленням. До нього зверталися з різних штатів, з неочікуваних місць: приватні будинки, невеликі офісні будівлі, скромні крамниці. Він будував усе — уриваючи декілька годин сну в потягах та літаках, що несли його з долини Монаднок до віддалених маленьких містечок. Пояснення замовників були завжди однакові: «Я був у Нью-Йорку, і мені сподобався будинок Енрайта», «Я бачив хмарочос Корда», «Я бачив фото того зруйнованого храму». Це скидалося на підземну течію, що струменіла через всю країну і зненацька виходила на поверхню в найнесподіваніших місцях. Це були невеликі й недорогі замовлення — але він за них брався.

Улітку цього року, по завершенні будівництва курорту в долині Монаднок, він не мав часу думати про майбутнє курорту. Але Стівен Меллорі непокоївся.

— Говарде, чому немає жодної реклами? До чого ця раптова мовчанка? Ти помітив? Вони так багато говорили про їхній великий проект, повідомляли стільки деталей — ще до будівництва. Потім, коли ми вже будували, публікацій ставало менше і менше. А зараз? Містер Бредлі та компанія стали немов глухонімі. Зараз, коли кожен би здійняв рекламну бучу. Чому?

— Я не знаю, — відповів Рорк. — Я — архітектор, а не агент із нерухомості. Чому я повинен цим перейматися? Ми виконали свою роботу, дозволь їм робити свою так, як вони вважають за потрібне.

— Але це з біса дивний спосіб. Ти бачив їхні оголошення — тих кілька, що вони витиснули із себе? Вони кажуть усе те, що їм сказав ти: про відпочинок, спокій і усамітнення — але як вони це кажуть! Знаєш, яке враження створюють ці рекламні оголошення? «Приїдьте до долини Монаднок — і знудитеся до смерті». Це звучить так, ніби насправді вони намагаються переконати людей бути якнайдалі від цього місця.

— Я не читаю рекламних оголошень, Стіве.

Але через місяць після відкриття курорту всі будинки в долині Монаднок винайняли. Люди, які приїжджали сюди, утворювали дивну мішанину: чоловіки і жінки з вищого світу, які могли дозволити собі фешенебельні курорти, молоді письменники та невизнані художники, інженери, журналісти і працівники фабрик. Раптово про долину Монаднок заговорили. На такі курорти існував попит, попит, що його ніхто не намагався задовольнити. Долина Монаднок стала найпопулярнішою темою, але не в засобах масової інформації — газети про це мовчали. Містер Бредлі не наймав рекламних агентів, містер Бредлі та його компанія зникли з громадського життя. Один журнал, цілком добровільно, виділив чотири шпальти для фотографій долини Монаднок і відрядив журналіста взяти інтерв'ю у Говарда Рорка. До кінця літа всі будинки орендували на наступний рік. Одного жовтневого ранку двері Роркової приймальні розчахнулися і до кабінету влетів Стів Меллорі. Секретарка намагалася зупинити його; Рорк працював, і будь-які вторгнення були заборонені. Але Меллорі відсунув її з дороги й увірвався до кабінету, грюкнувши дверима. Вона помітила в його руках газети.