Маргарет Мітчелл - Звіяні вітром. Кн. 2

Звичайно, доля книги не могла не вплинути на життя її авторки. З серпня 1936 року Джон Марш відповів на телеграму з агентства «Тайм»: «Місіс Марш лежить хвора внаслідок стресу, бо надто несподівано зробилася знаменитою». Проте вона, вірна дочка Півдня, вже й ставши багатою і уславленою жінкою, залишається на батьківщині, в Атланті, з якою пов’язана її доля, весь її світ, погляди і смаки. Отож єдиний її художній твір створено патріоткою Півдня з його світоглядних позицій.

«Впродовж років я розмірковувала над історичними обставинами,— казала Маргарет Мітчелл одному із своїх інтерв’юерів,— але не в зв’язку з книжкою. Я не так розмірковувала про цей грунт, як зростала на ньому. Звичайно ж, я знала історію старої Атланти, знала, як вона народилася (частка старого Півдня і частка нового, не схожа на жодне інше південне місто). І, звичайно, весь час думала про кампанію Джонстона-Шермана — найдраматичніший період війни. Таким чином, коли я сіла писати роман, я не шукала історичного грунту, бо стояла на ньому все життя. Готового сюжету і характерів я не мала. Я просто надумала створити історію дівчини, яка була схожа на Атланту: частка старого Півдня і частка нового». А коли вже було знято кінофільм і готувалася його прем’єра, М. Мітчелл казала її організаторам: «Колись я вважала, що „Звіяні вітром“,— книга моя, але насамперед вона належить Атланті і відбиває погляди атлантців; фільм є атлантським і прем’єра буде подією для міста, а не просто демонстрацією фільму». Так воно і сталось: і роман, і фільм Атланта, серце Півдня, сприйняла як гімн на свою честь.

З цим містом пов’язано і подальше життя авторки. Коли в перші дні другої світової війни було потоплено пароплав «Атланта», саме Маргарет Мітчелл негайно зібрала великі кошти на спорудження корабля з такою ж назвою. В Атланті вона і померла — дуже рано і несподівано. В 1949 році стався серцевий напад у її чоловіка Джона Марша, після чого він видужував важко і повільно. Коли хворіла Маргарет, Джон виявився напрочуд ніжним і відданим чоловіком. І тепер вона намагалася не тільки доглянути його, а й розважити, зробити його життя приємнішим. Сталося так, що одного разу, сама не дуже добре почуваючись, Маргарет привезла чоловіка до кінотеатру на центральній плеяді Атланти і, переводячи його через майдан, потрапила під машину. Через кілька днів у лікарні вона померла. А південна сага залишилася жити.

«Звіяні вітром» — роман про життя людей і події часів Громадянської війни 1861—1865 років, коли внаслідок перемоги Півночі над Півднем в США було скасовано рабство. Прогресивна громадськість Америки і всього світу одностайно засудила рабовласників-конфедератів, підтримавши північні штати і вітаючи їхню перемогу. Засуджено було не тільки рабовласництво, а й економічний лад, і суспільні структури, побудовані на рабовласництві, а також весь спосіб життя і мораль південної плантаторської аристократії, що суперечили демократичним засадам, запровадженим Північчю.

За повоєнні роки відбулися значні зрушення і на самому Півдні, він втратив свою феодально-патріархальну замкненість і ступив на шлях загальноамериканського, тобто капіталістичного, розвитку. Трагедія Громадянської війни надовго стала своєрідним фокусом у свідомості південців і їхній культурі. Переосмислення власного минулого стало необхідністю. Воно відбулося вже в XX сторіччі.

У 20—30-і роки в суспільно-культурному середовищі Америки зародився так званий Південний Ренесанс. Група південних інтелектуалів — «аграріїв», авторів журналу «Втікач», заявила про необхідність збереження кращих гуманістичних і культурних традицій Півдня, які допомагали б протистояти омасовленню, обездушенню, знелюдненню суспільства, що зростало на грунті прагматичної моралі Півночі. В кращих художніх творах південних митців, насамперед фолкнерових, тема Півдня набуває трагедійного звучання, а його поразка й занепад тлумачаться і як загибель людяності, і як кара за гріхи рабовласництва та гріх насильства людини над людиною. Такий рівень художнього осмислення минулого властивий для великих американських митців, він став характерною рисою так званої «південної школи» в літературі США XX ст., до якої належить багато яскравих талановитих письменників — Р.П. Уоррен, Т. Вулф, А. Тейт, Ю. Велті, Дж. Колдуелл, К. Маккалерс, Ф. О’Коннор, М. Маккарті, X. Лі, Т. Моррісон та інші.

Сучасник і співвітчизник М. Мітчелл В. Фолкнер в тому ж таки 1936 р. написав «Авессалом! Авессалом!» — трагічну історію Півдня, покараного за гріх рабовласництва поразкою в Громадянській війні. Та М. Мітчелл дуже негативно ставилася до творів такого тину, вважаючи, що і Фолкнер, і Колдуелл продалися янкі. Вона стояла на інших позиціях. У «Звіяних вітром» позитивність героїв визначається їхньою прихильністю південській традиції, а сюжет завершується на мелодраматичній ноті. Проте творчі набутки Фолкнера, «аграріїв», «втікачів» є вагомими і для сьогоденного Півдня, в якому багато чого робиться задля утвердження культури і демократії. Це і відродження гуманістичних принципів минулого, і величезна увага до збереження і розвитку культури негритянської, і широкі освітні й культурні програми, які успішно запроваджуються спеціально організованим Центром по вивченню Південної культури та університетами південних штатів.