Евгения Кононенко - Останнє бажання

— Ти мене заінтригував.

Михась мовчки простяг книгу. Ліля пробігла очима першу сторінку.

— Якщо я все те пережила, то що вже казати про те, щоби про це почитати…

Михась не знаходив собі місця, поки Ліля не прочитала «Останнього бажання». І от, нарешті, Ліля перегорнула останню сторінку зошита з цуценям на обкладинці та мовчки підняла очі на хлопця.

— То виходить, що мій дід стратив твого діда, — сказав він.

— Виходить, що так.

— То як нам жити із цим, Лілю?

— Але ж керував процесом мій другий дід. І я з цим живу. А вірніше, живу незалежно від цього.

— То чи не тому твоя мати наклала на себе руки, коли довідалася про все це!

— Моя мати повісилася не через сталінські репресії, і не через мою негідну поведінку, як мені щодня повторював батько. Вона це вчинила, коли остаточно переконалася, що з нею більше не хоче мати справи той чоловік, з яким вона зустрічалася багато років. Вона лишила мені передсмертний лист до мене в нашого Геба. І він вручив його мені. І взагалі, мене, Михасю, врятував наш Геб! Я ж продовжувала ходити до нього, коли ви з Павлом «відпали». Мати нікуди не пускала мене після того, водила мене до школи і забирала. Особливо посилився контроль, коли я бігала до Валерія Івановича, а він привіз мене до них на таксі. Але вчитись у школі я була повинна, і мала виконувати домашні завдання. І я сказала їм, що мені треба заняття з англійської, бодай одне. Хоча насправді розмовляла англійською краще від нашої вчительки.

— Я знаю, я теж розмовляв англійською краще за наших учителів.

— І вони знову відвели мене до Геба. І він усе зрозумів.

— Він і до того все розумів.

— Так. Мати водила мене до нього і забирала… я уявляла, як вона ненавиділа мене тоді. Батько змушував її весь час бути зі мною, вона не могла зустрічатися з чоловіком, якого любила.

— Ти й таке з’ясувала?

— Я бачилася з тим чоловіком. Але то інша історія, лише моя. А я про нашого спільного Геба. Він сказав моїм батькам, що мені варто було би підучитися, погодився на третину платні, яку вони платили за мене раніше, коли ми ходили втрьох. Мати приводила мене й забирала, але на занятті я була без неї. Іноді вона сиділа в сусідній кімнаті, а Лазик лизав їй руки. Але вона не розуміла англійської, якою ми з Гебом говорили. Він навчив мене поводитися з моїм ненормальним батьком. Я вже тоді зрозуміла, чому він не хотів одружуватись. І дід це розумів. І наполіг на його шлюбі з мамою. Я ж потім після смерті матері кілька років жила в одному домі з батьком, і він уже з мене не знущався, а навпаки, шанував. А для початку Геб пояснив мені, що мої батьки — дуже нещасні люди, хоча зовні такими не видаються. Тому й шукали способу вилити свій гнів на кого завгодно. А тут такий добрий привід: розпусна малолітка. Твій батько вірно написав: діти кидаються з головою в ранній секс, коли їм дуже бракує тепла вдома.

— Я не думаю, щоби Павлові аж так бракувало тепла з його батьками, але хто знає… Лілько, я не знаю, як я із цим жив, але ж то я здав тебе твоїм батькам. Я дуже заздрив Павлові, що в нього дівчина, а в мене нічого не вийшло. Він хвалився тобою, він розповідав, що ви з ним робили на шлюбному ліжку твоїх батьків. А в мене були лише полюції. Я не знав, що почнеться аж такий жах для тебе. Я нарешті сказав тобі про це.

— Я це знаю, Майку. Мені це також пояснив Геб.

— Тобто, коли ми почалися зустрічатися, коли я привіз тобі вірші Джофрі Хіла від Павла, ти вже знала, що всі твої нещастя через мене?

— Майку, повторюю, я це знала ще тоді, бо ми це вирахували з Гебом, хто міг би зателефонувати моїм батькам. Я не розізлилася на тебе через це. Навпаки, мені подобалося, що я сподобалась аж двом хлопцям. Що другий не схотів миритися з тим, що я дісталася іншому. Бо я тоді не закохалася в жодного з вас. Хоча й пишалася, що мене хочуть аж два хлопці.

— ?

— Бо закохалася я в Геба. То вже потім я зрозуміла, що то був чоловік, у якого не закохуються, якому не потрібна жіноча любов. Що він пробуджує інші почуття.

— Так, він був старим парубком. І це недаремно. А може... те саме, що й твій батько?

— Може, й це. Але то не головне в його особистості, Майку.

— А ти ж прочитала, що написав Павло про Геба?

— Прочитала, Михасю, ми з тобою разом це читали. Геб казав мені: початок статевого життя — то дуже велика ініціація. Це водночас причащаєшся і до великої свободи, і до великого рабства. І в наших руках обрати свободу, а не рабство. Дітей до певного віку не пускають туди, бо велика ймовірність, що діти скотяться до рабства. Але, якщо це вже сталося, то назад дороги нема. Треба битися за свободу.