Валентин Чемерис - Анна Київська – королева Франції

Довжина храму – 130 метрів, основна споруда доповнена двома 69-метровими дзвіницями. Фасад храму – титанічний труд декількох сотень майстрів. Портал Богоматері вводить людей до собору.

Статуї святих і монархів, що оберігають вхід, створюють майстерну скульптурну композицію. 28 статуй біблійних царів пильно вдивляються з висоти на паломників, що збираються на площі… Існує легенда, що на одному з вітражів собору Нотр-Дам зображена Анна Ярославна, королева Франції. Правда, серед багатства скульптурних прикрас мало хто може знайти той вітраж… Але з висоти собору Паризької Богоматері київська княжна оберігає Париж вже не одне століття. А разом з Парижем – і всю Францію. Бо вона – її королева. Єдина. Іншої такої у Франції не було.

«Ярославна – королева Франції»…

Це фільм радянського режисера Ігоря Масленникова. Історія заміжжя Анни Ярославни. Фільм вийшов на екрани Радянського Союзу у 1978 році.

Картина знята за мотивами роману російського письменника в еміграції, автора відомих історичних романів про Римську імперію, Візантію та Київську Русь, – Антоніна Ладинського.

Режисер картини Ігор Федорович Масленников відомий своїми фільмами «Шерлок Холмс і доктор Ватсон», «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона», «Зимова вишня», з 1967 року – режисер кіностудії «Ленфільм». Там же було знято й «Ярославну – королеву Франції» за участю польських кінематографістів творчого об’єднання «Кадр» (місто Лодзь). Як свого часу зазначала критика, в основі фільму – історія реальна, хоч і схожа на казку.

На початку XI ст. до золотоглавого Києва прибуває посольство з Франції – сватати Анну, молодшу дочку київського князя Ярослава Мудрого. Як розповідає стрічка, поїздка Анни до свого незнайомого жениха Генріха I, що розтяглася на цілих два роки (це деяке перебільшення), повна несподіваних зустрічей, авантюрних пригод, смішних і трагічних подій.

У фільмі знімалися відомі радянські і польські актори.

Як зазначала критика, глядач тепло сприйняв фільм «Ярославна – королева Франції». Цитували один із відгуків: «Мені фільм дуже сподобався, можна сказати, він – один з моїх улюблених. І подобається саме оригінальним і небанальним трактуванням. Свіжістю від нього якоюсь віє, образи людські, яскраві, напружені. Сприймаєш не як ілюстрацію до історичних подій, а саме як історію людську… Це деяка варіація, фантазія авторів на тему «як би це могло бути»… Єдине, що трохи шкода коси Ярославни, схоже, автори принесли її в жертву якимось своїм не дуже зрозумілим уявленням про цей предмет жіночої краси. Невже так воно й було в Давній Русі?»

І хоч ця картина, на відміну від інших фільмів режисера Ігоря Масленникова, не була відзначена призами кінофестивалів, але для багатьох глядачів вона стала улюбленою. Більшість з них уперше з цього фільму відкрили для себе цю незвичайну жінку, Анну Київську, дочку Ярослава Мудрого, королеву Франції…

Час невблаганно біжить, його ріка не знає спину. Ось уже до 1000-ліття від дня народження королеви Франції Анни Ярославни випущено орден Королеви Анни, дочки великого київського князя Ярослава Мудрого. Своїм розумом, освіченістю, духовністю і красою Анна Ярославна викликала щире захоплення й шану тодішньої Європи, вона гідно представляла на далекій чужині свою батьківщину – Київську Русь. На 48-променевій опуклій зірці ордена, де промені умовно символізують кількість життєво активних літ королеви, в окремому овалі вміщено її барельєф.

Його обвивають лавровий вінок і стрічки.

У нижній частині ордена – логотип підпису королеви старослов’янськими буквами «АННА королева», у верхній – напис французькою мовою: «Ma mori na pas errete ma de» – «Моя смерть не зупинила моє життя».

Ця композиція увінчана короною, прикрашеною штучними брильянтами, покрита золотом найвищої проби й обрамлена перехрещеними стрічками в національних кольорах України і Франції. Правобіч від центра – геральдичний герб Ярослава Мудрого, зліва – щит французьких королів з ліліями…

Колись Ленін (так-так, саме той) прорік (як на віки застовпив – у процесі постійної і жорстокої боротьби з Богом), що «релігія – опіум для народу». Ось так.

Опіум (або ще – опій) – висушений молочний сік з недозрілих маківок, який є сильним наркотиком; використовується в медицині як болезаспокійливий і снотворний засіб.

У переносному значенні – те, що притупляє розум, свідомість, заважає правильному сприйманню дійсності.