Валентин Чемерис - Анна Київська – королева Франції

(Мирослав Небелюк «Анна Ярославна», Париж, 1952)

Песимізм українця з Парижа пана Мирослава щодо байдужості земляків до українських святинь, зокрема й святинь Анни Ярославни у Франції, здається, почав вже змінюватись на краще.

«Мури Божої святині, здвигнені побожністю й щедрістю української княжни, стоять сиротою в чужій землі…»

Це було сумним фактом донедавна, бо святиня, створена Анною Ярославною, і справді стояла сиротою і тихо, але невблаганно руйнувалася.

Анна Ярославна заснувала церкву й монастир Св. Вінсента – це так. Збереглася грамота – хартія Анни про заснування в 1060 році монастиря Сан-Версан, у якій вона зазначила, що будівництво велося на її особисті кошти, подаровані їй Генріхом в день весілля, і зобов’язувала ченців молитися за гріхи Генріха, Анни і Філіппа. З тих давніх часів збереглася й невелика капличка, збудована в XI столітті. Через кілька століть біля її дверей встановили скульптуру Анни з написом: «Анна Київська, королева французька, засновниця собору в 1060 році».

Слава богу, святиня Анни Ярославни сиротою вже, здається, не стоїть.

Пан Мирослав писав свою працю «Анна Ярославна» більш як піввіку тому, у далекому вже 1952 році, а звідтоді збігло шістдесят років, почав відлік сьомий десяток. І ось вони, оптимістичні зміни щодо святинь, залишених Анною Ярославною в Санлісі й покинутих на поталу часу.

Року 2013-го, як повідомила преса України, святиня Анни Ярославни, що століттями саморуйнувалася, усіма забута, нарешті вже не стоїть сиротою:

«Українська єпархія святого Володимира в Парижі придбала церкву в Санлісі, засновану дочкою Ярослава Мудрого – королевою Франції Анною Київською в 1060 році.

З листопада (мається на увазі 2013 року) церква буде функціонувати як храм УГКЦ (Української греко-католицької церкви [23] Українська греко-католицька церква утворена в 1677 році. Ще раніше, 8 жовтня 1596 року, відбулася Берестейська унія – на церковному соборі у Бресті. Православні церкви України і Білорусі підписали угоду про визнання зверхності Папи Римського при одночасному збереженні православного обряду. Так з’явилися віряни греко-католики. Львівська єпархія, як уже мовилося, була створена в 1677 році як єпархія в результаті прийняття Галицької православної єпархії до Берестейської унії, у 1807-му підвищена до рангу архієпархії і згодом встановлена як столиця митрополії. У 1946 році в результаті інсценованого радянською владою «Львівського собору» була поставлена поза законом, архієпископ Йосиф Сліпий мав резиденцію у Римі. Після здобуття Україною незалежності діяльність архієпархії була у 1991 році відновлена. А в наступні роки були створені нові єпархії. Кафедральним собором УГКЦ є собор Святого Юри у Львові. ), а при ній розпочне свою роботу культурний центр Анни Ярославни. Єпископ паризької єпархії Борис (Гудзяк) відзначив, що церква буде носити ім’я страстотерпців Бориса і Гліба, рідних дядьків Анни.

Храм був куплений за 203 тисячі євро на пожертви наших співвітчизників не тільки в Україні, але й у Франції, Англії, США і Канаді. На ремонт будівлі треба близько 1,5 мільйона доларів, адже вона вже близько ста років не функціонувала як храм, а була в приватній власності. «Будівля буде розділена на дві частини – каплицю і культурний центр, останній буде представляти Україну в контексті європейської історії і культури», – підкреслив єпископ.

Мине 86 років після смерті королеви Анни, і в Парижі на острові Сіті, де в королівському палаці юна Анна жила після прибуття до Франції й одруження з королем Генріхом I Капетом, почали споруджувати без перебільшень грандіозний собор, що отримає назву «собор Паризької Богоматері».

Будівництво, що триватиме майже два століття, буде завершене у 1257 році. Собор споруджено на місці римського язичницького храму, в стилі ранньої французької готики, він стане архітектурним зразком для багатьох церков Франції. У 1330 році вперше буде відкритий для віруючих храм на острові Сіті.

Нотр-Дам мав затьмарити своєю величчю і красою все, що було збудовано до того часу в Європі. Звідтоді Нотр-Дам, собор Паризької Богоматері, був і залишається географічним і духовним «серцем» Парижа. (Вважається, що на тому місці на острові Сіті після язичницького храму довгий час стояла ще й християнська церква – базиліка Святого Стефана, що змінив у свою чергу галло-римський храм Юпітера.) Нотр-Дам де Парі – головний собор Франції, у якому яскраво виражені риси ґотики, хоча в ньому видно і романський стиль попередньої епохи.