Валентин Чемерис - Анна Київська – королева Франції

А почалося це тисячу з гаком літ тому, як видно на прикладі Елеонори (1152–1213), триває й нині, у XXI столітті…

Але повернімось до правнучки Генріха I та Анни Ярославни, Елеонори де Вермандуа, яку так рано, коли вона ще й десяти років не досягла, почали видавати заміж. Але дівчина вдалася від природи міцною і витримала ранні заміжжя з дорослими чоловіками.

І не лише витримала, а в якихось 12 років вже стала удовою. Вперше. Вдруге – у 16, втретє – у віці 20 років.

І тільки з четвертим чоловіком Елеонора прожила разом приблизно 31 рік, овдовівши вже у віці 56 років.

Була свого часу однією з найбагатших жінок. Все мала і могла б нарешті заспокоїтись, але… Не могла побороти звичку знову і знову виходити заміж.

І виходила. Чоловіки її помирали, а вона, витерши скупу сльозу, невдовзі знову затівала весілля. П’ятий її чоловік, Етьєн II де Сансер, був значно молодший за неї і єдиний, хто пережив свою дружину. А коли останній чоловік поховав Елеонору у 1213 році, король Філіпп II Август остаточно приєднав до своїх володінь графства, що їй належали, – Вермандуа і Валуа, адже не залишилося ніяких спадкоємців, навіть по жіночій лінії…

За князювання (справді великого) Ярослава Мудрого Русь зайняла провідне місце в системі європейських держав, а її зв’язки з латинським Заходом були вже тоді досить тісними. Однією з гарантій цього були міждинастичні шлюби. Так, наприклад, Ярослав Мудрий висватав синові Ізяславу дочку польського короля Мешка II, сину Святославу – дочку німецького короля Леопольда фон Штаде. А молодший з трьох Ярославичів, Всеволод, оженився на родичці імператора Костянтина Мономаха.

Старша дочка Ярослава Анастасія, як уже мовилося, стала угорською королевою, Єлизавета – норвезькою, а потім датською королевою.

Вважається, що вінцем матримоніальних успіхів київського дому був шлюб дочки Всеволода Ярославича Єфросинії з германським імператором Генріхом V. Правда, він був недовгим. Після галасливого шлюборозлучного процесу Єфросинія повернулася до Києва. Брат її Володимир Мономах одружився з принцесою у вигнанні Гітою. Батько її Харальд II був останнім представником англосаксонської королівської династії. Нормандський герцог Вільгельм Завойовник розгромив англосаксів. Харальд загинув, а його дочка Гіта сховалася в Данії, звідки її й привезли до Києва – все ще злякану і від того ще вродливішу. Володимир Мономах був від неї без ума.

Вже тоді Рюриковичі шанувалися в Європі, особливо в династичних зв’язках християнських держав XI – початку XII ст. А це наочно свідчить про те, що Русь вже тоді була рівним у соціальному і політичному відношеннях партнером в єдиному культурному і політичному просторі Європи.

Багато синів і дочок Рюриковичів канонізовані Українською православною церквою. Правда, більшість – це благовірні князі, які багато зробили для зміцнення християнства. Є серед Рюриковичів і мученики за Христа, і святі страстотерпці – Борис і Гліб, Михайло Чернігівський, Василько Костянтинович, Роман Ольгович. Багатьом Рюриковичам поставлені в наших містах світські пам’ятники – Хрестителю Володимиру в Києві над Дніпром, Олександру над Невою, Ярославу – біля Золотих воріт, майже всім державним очільникам із сімейства Рюриковичів – хоча б на площі дитинця у Великому Новгороді, преподобному Миколі Святоші біля Святошинської райдержадміністрації Києва.

Серед численних нащадків сина короля Генріха та Анни Ярославни, короля Франції Філіппа і його першої дружини Берти Голландської (а отже, і самого Ярослава Мудрого) упродовж наступних століть в Європі діяли герцог Бурбон, Людовик I Кульгавий. Перший був прямим потомком Анни Ярославни у восьмому поколінні і Ярослава Мудрого в шістнадцятому.

Шотландські й англійські Стюарти через дочку короля Франції Карла VI Катерину Валуа теж були нащадками Ярослава Мудрого. Король Яків V через свою матір Маргариту Тюдор був потомком Анни Ярославни в п’ятнадцятому і потомком Ярослава Мудрого в шістнадцятому поколіннях. А сама Катерина Валуа була потомком Анни Ярославни в одинадцятому і Ярослава Мудрого – у дванадцятому поколіннях. Граф Карл Валуа (1270–1325) був потомком Анни Ярославни в сьомому коліні, а три останніх королі Франції із династії Валуа – Рюриковичі – теж були потомками Анни Ярославни вже в шістнадцятому поколінні.

Одна з прародительок Миколи II (це вже Росія), себто принцеса Шарлотта Гогенцоллерн (в православ’ї – Олександра Федорівна, дружина імператора Миколи I) – дочка прусського короля Фрідріха Вільгельма III. Серед їхніх предків – королі Великобританії та Ірландії. Виходить, останній самодержець всеросійський теж Рюрикович – потомок Ярослава Мудрого в двадцять восьмому поколінні, шістнадцять поколінь від Олександра III до Катерини Валуа і дванадцять поколінь від Катерини до Ярослава Мудрого.