Питер Акройд - Клеркенвельські оповіді

— Як це тобі вдається, коли я й сам не можу його відшукати?

— Відчуй його.

— А якщо я не можу його відчути? Все ховається в темряві, — і, промовивши це, він її полишив.

Тепер Ексмю планував свою долю. Якщо Гамо вдасться підпалити церкву Гроба Господнього, він перетвориться на розшукуваного злочинця; якщо ж його схоплять під час скоєння злочину, Ексмю звинуватить у всьому черницю. Якщо Гамо судилося померти… ну, що ж, тут або пан, або пропав. Нужда не знає закону. І тому він запропонував економу поспілкуватись із Гамо того ж вечора, у сутінках, на березі Фліту.

Роберт Рафу їхав уздовж Темзи до місця зустрічі Жінки городян набирали в річці воду для домогосподарства чи прали одяг, як вони це робили зроду-віку. Діти роздягалися й пірнали у річку; через їхній пронизливий вереск Рафу ніяковів. Біля води стояли дві-три групки іноземних купців, заглиблених у серйозну розмову. Але Рафу не треба було наближатися до них, щоби зрозуміти вираз їхніх облич чи жести. Останні кілька днів Генріх IV Болінґброк проїхав по всій півночі й набрав собі велику армію; доглядач Англії на час перебування Річарда в Ірландії, Йорк, здався йому на милість у парафіяльній церкві Берклі. Тиждень тому король Річард нарешті висадився на берег Уельсу, але великої підтримки він надати не міг. Чи зійдуться вони в одній великій битві? Купці непокоїлися через свої кораблі, які вже прямували до Лондонського порту. Один із них плюнув на землю, але Рафу здалося, що чоловік плюнув на нього. Він поквапився на північ, до Клеркенвеля.

Коли він дістався до шафранових полів на західному березі Фліту, то побачив Вільяма Ексмю, який тримав за руку якогось парубка і, здавалося, вмовляв його на щось. Ексмю помітив Рафу і помахав йому. Юнак стояв спиною до Рафу і дивився на стрімку воду річки.

— А ось і Рафу, — мовив Ексмю. — Один із добрих людей Рафу спішився, і вони заглибились у розмову.

Ексмю поклав руку Гамо на потилицю.

— Я розповів Роберту Рафу, що ти годишся для цієї справа не гірше за будь-якого з моїх хлопців. Це ж правда, чи не так?

— Вільям Ексмю каже, Гамо, що ти людина віддана.

Гамо перевів погляд із одного чоловіка на іншого, та нічого не промовив.

Його мовчанка розлютила Ексмю.

— Та що на тебе чекає у цьому світі? Ти вже втратив цноту, — хлопець мовчав. — Зубодер гниє собі потихеньку в землі. Якби б я вирішив видати тебе, ти б поплатився за це життям.

І тут Гамо посміхнувся. Це була посмішка пізнавання. Раптом він побачив обрис своєї долі. Він побачив, як геть усе павутиння його життя виблискує перед його очима. Те, що здавалося складним, раптом стало простим; те, що було тьмяним, стало прозорим. Черниця розповіла йому, що її покликали. 1 це також було його призначенням. Він має примиритися зі своею тяжкою долею — от і все. Він прийшов у цей світ для того, щоб страждати, і має з радістю прийняти це. Більше казати було нічого.

— Ось бачиш, — зазначив економ. — Ти вже підбадьоривсь. Господь буде милосердним до тебе, і все буде добре.

— Цей хлопець тихий, наче ягня, яке впізнало свого господаря, — сказав Ексмю. — Настав час, давно настав час віддячити мені за все те добро, що я зробив для тебе. І я благаю Господа, Гамо, щоб ти довів цю справу до належного кінця.

Гамо пішов од них і ще раз поглянув на течію Фліту, який впадає до Темзи, перед тим як досягти відкритого моря.

— Що ж, — зазначив він, — хоч-не-хоч, а попливеш, якщо за підборіддя тримають.

Економ їхав назад, до собору Св. Павла, у піднесеному настрої. Ще б пак, адже він здихався важкого та небезпечного завдання, через яке запросто міг загинути чи покалічитись. Якби його 6 схопили, то на нього безперечно чекали б Munis, чи мури навколо, чи ув'язнення. Як людина приречена, знав, що він — частина дихання й існування Божого, але це знання постійно зазнавало болісного досвіду плоті, в якій він зараз відбував свій термін. Роберт Рафу був людиною практичною, чи «корисною», як це зветься за каноном; утім, його вдале керування справами собору завдячувало байдужості й навіть огиді. Він зневажав вірування Церкви. Знав, що її прощення та інші дурниці можна купити чи продати на вулиці Ломбард-стрит так само просто, як можна купити чи продати корову на ринку Смітфілд. Перебування в чистилищі купити так само легко, як пиріжок за два пенси на Соупер-лейн. Що ж до таїнства святої меси, ну, маленька мишка з'їсть облатку, але користі з цього не отримає. Так зване священне вино геть провисло й смерділо, так само як і свята вода, яка занадто довго простояла перед цим.