Валентин Чемерис - Рогнеда

Блуд-воєвода – зрадник у квадраті. Свого князя, якому служив, Ярополка, він зрадив, це так. Але тут вже постарався й інший князь, брат першого, Володимир. Він нацькував на свого брата Блуда, підмовив його вбити брата, а сам мовби остався збоку – чистеньким…

І Володимир взяв в облогу Київ. І ось тоді, як облога затяглася, Володимир таємно почав зноситися з Блудом… Пізніше літописець розповість: «Поприяй мні. Аще уб’ю брата свого, мати тебе хочу замість отця, і многую честь від мене приймеш»…

Людське життя тоді – особливо тоді, – нічого не коштувало. На одне більше, на одне менше – яка різниця? Яка втрата? Люди гинули тоді часто й ні за що, а тут… Уб’єш брата, будеш мені замість отця… Де ще таку пропозицію почуєш?!. Та ще й «многую честь від мене матимеш…»

Таких благ Ярополк йому не обіцяв – служи, мовляв, а там видно буде, – а Володимир готовий був розщедритись аж-аж… Та й Блуд вже давно відчував, до чого між братами йдеться. Виходило, що Блуд наче й чекав від Володимира запрошення облишити Ярополка і перейти на його бік.

І Блуд, як писатиме літописець, з готовністю відгукнувся на дещо… своєрідну пропозицію: «Аз буду тобі в серці і в приязньство» (тобто буду в любові й дружбі з тобою. – В.Ч. ).

За свідченням Никонівського літопису XVI ст., Блуд із самого початку війни між братами – чи, власне, походу Володимира на Київ, на Ярополка, – був на боці старшого сина Святослава і тому відмовляв його від активних воєнних дій. «Аж ніяк не здатен протистояти тобі менший брат Володимир, – присипляв пильність Ярополка, – адже не може синиця проти орла воювати, – нашіптував: – Не бентеж себе страхом-ляком даремним і не утруднюй себе збиранням воїнів». Це, очевидно, й стало причиною того, що Ярополк виявився непідготовленим до війни. «Говорив же так Блуд панові своєму з лукавством, адже був зваблений і обласканий Володимиром».

А коли вже справи Ярополка й геть погіршились, лякав-страхав його: «Дізнавсь я від вірних людей, що кияни спілкуються з Володимиром і кажуть йому: «Берись за град, передамо тобі Ярополка».

Ярополк насторожився і занепокоївся. Найбільше остерігався змови киян з новгородським князем, братом його меншим.

Володимиру Блуд передавав через свого посланця «пристряпати (себто приступати. – В.Ч. ) до граду з бранню», а самому Ярополку раз по раз казав: «Доки не пізно, втікаймо з міста. Городяни вже у змові з Володимиром і не сьогодні-завтра видадуть тебе йому – тікаймо!..»

Ярополк прислухався до порад Блуда – йому він завжди вірив і завжди виконував його поради, тож, «вибігши з Києва, зачинився в граді Родні, що був розташований в гирлі Росі…»

Вважається, що Ярополк не випадково втік на Рось. Там він ще року 979-го розселив печенізьку орду хана Ілдея, давши кілька міст – за це хан обіцяв йому вірно служити. До всього ж вони – хан і князь – були ще добрими приятелями. Хан неодмінно допоможе Ярополку, був певний Володимир, тож, щоб не дати їм часу на об’єднання, кинув свої полки на Родень.

А тим часом дізнавшись, що Ярополк утік з міста, кияни відчинили перед братом його міські ворота. Блуд переконував Ярополка, що кияни ніколи не визнають Володимира за великого князя, бо його навіть власна дружина не любить. Та й не можуть бояри підтримувати рабичича…

Володимир тим часом зайняв великокнязівський стіл і міг перевести подих – нарешті перша значна перемога. Він – великий Київський князь. Правда, Ярополк не зрікався столу. Але й нічого не робив, щоб організувати відсіч братові. Сидів у фортеці Роденя і слухав, що йому нашіптує його «вірний» радник-порадник Блуд… Полки Володимира взяли місто в щільну облогу – птах не пролетить непоміченим. Всі ходи-виходи з міста були надійно перекриті – швидко в місті почався голод. Та такий голод, що його, за свідченням літописців, ще не довелося переживати жодному місту. Сил у Ярополка, щоб розірвати облогу, не було. Звідтоді і через багато років на Русі казатимуть, порівнюючи лихо з роденським: «Біда, як у Родні».

Блуд старався:

– Бачиш, княже, скільки військ у брата твого – нам їх не подолати. Укладай хутчіше мир з братом своїм. Вірні люди мені передають: брат проти тебе не замишляє нічого недоброго чи злого. Піди до Володимира, скажи перед ним, перед його військом і перед людом, що відступаєшся від Києва, і Володимир віддячить тобі іншим градом чи волостю.

А Володимиру тим часом послав вістку: «Збулася задумка твоя, приведу я до тебе Ярополка – приготуйся вбити його!..»