Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Ц. і К. 55 І. Т. Д.

Ч. 122/2.

До 130 Бригади, Укр. бат. 1. і 2., в місці постою.

Місце постою, 2 травня 1915.

Від багатьох днів намагається ворог вибити пролім у наших становищах. Як досі його наступи були спрямовані на Татарівку, то тепер вів кинув клич: «Маківка!»

Хай це коштує скільки треба, він мусить її здобути.

Зі страшною перевагою, з нечуваною настійчивістю, з погордою смерти і невтомною витривалістю поновляв він в останніх днях свої наступи.

Залишена тільки на себе саму, без помочі зовнішніх резерв, старалася хоробра, але така мала числом залога, виказуючи прямо надлюдські зусилля, виправдати свою присягу, зберегти і збільшити славу армії, відперти ворога.

Але занадто великі були труднощі, занадто могучий ворог, занадто велике фізичне вичерпання внаслідок попередніх, тижні триваючих трудів.

Вона захиталася, в дводенних боях удалося ворогові здобути частину становища нашого відділу, що боровсь по геройськи.

Аж тут в найгрізнішій хвилині появилися українці.

Хай це коштує, що хоче, відвічний ворог мусить бути відпертий! Зі запалом, одушевлені правдивим патріотизмом, з розмахом як шумна буря, якій ніщо опертись не може, кинулись молоді хоробрі сини тієї країни в обороні рідної землі на ворога і приневолили його залишити те, що він уважав за здобуте. Небезпеку усунено.

УКРАЇНСЬКІ СТРІЛЬЦІ ДВІЧІ РІШИЛИ БІЙ У НАШУ КОРИСТЬ.

Вони можуть гордо глядіти на свої подвиги, бо повсякчасно залишиться в історії слава їхніх хоробрих діл та золотий лавровий листок в історії їхнього народу.

Боротьба була важка і вимагала жертв. Тим, що залишились живими, висловлюємо нашу щиру подяку і наш подив. Героям, що поклали свої голови і віддали останню краплину крови, Тим, що не можуть уже радіти перемогою, присвячуємо на вічну пам'ятку цю згадку!

УКРАЇНЦІ!

З великою гордістю можете глядіти на Ваші найновіші геройські подвиги. Кожний мусить славитися приналежністю до Вашого Корпусу, бо матимете право назвати себе вибраною частиною. Я певний у тому, що в кожній небезпеці можна на Вас числити.

Щоб ці побажання сповнились – тричі слава!

Фляйшман, генерал.

Одночасно командант 130 бригади полковник О.Вітошинський, пересилаючи відпис повищого наказу дивізії до обох куренів УСС, додав також від себе для УСС щирі привітання і подяку, заявляючи між інш.: ,,З приводу цих визначних подвигів вітаю найсердечніше підчинені мені українські батальйони ч. 1 і ч. 2 та почуваю себе щасливим, що такі геройські частини належать до бригади».

Це був об'єктивний голос вищих військовиків про вояцькі кваліфікації УСС. Одночасно відзначено тут знову перед усім світом невідоме в світі ім'я українського народу та його визвольну боротьбу. Але це зовсім не перешкодило тому, щоб в штабі XXV корпусу і в деяких місцях австрійської начальної команди далі існував і діяв неприхильний, а навіть ворожий настрій у відношенні до УСС аж до розпаду Австрії. Протиукраїнські інтриги полк. графа Лямезана були такі сильні, що УСС до кінця війни не добились права зорганізувати навіть третій курінь Легіону УСС.

В історії Українського Січового Стрілецтва Маківка стала символом та завершенням усіх його дотеперішніх духових і фізичних зусиль, трудів і змагань на шляху до наміченої мети – самостійної України. Серед загального упадку духа і зневіри, стрілецький чин на Маківці якимсь могутнім ударом струснув і оживив несподівано українську суспільність. Випрямились похилені голови, почувши про українську славу, ожили приспані надії. Дух гордости заступив покору і страх. Відомості про Маківку кріпили почуття національної гідности. Новий дух вступив в українське громадянство. Дух віри і перемоги. Кожний відчув, що безповоротно проломано останнє забороло духового рабства українців, що корінилося в їх власних душах. Скріпилась віра в неспожиті сили нашого народу, його організаційні і вояцькі здібності, його духові цінності та віра у власне українське військо. Думка про боротьбу за власну державність знову набрала тіла.

Широким відгомоном розійшлась слава про Маківку та УСС між українським народом. Усі українці зі щирим серцем прийняли вістку про перемогу УСС на Маківці. Від усіх груп українського суспільства поплили в табор УСС привіти, політичні заяви, мистецькі твори письменників та народні пісні складені селянами. Українське Січове Стрілецтво отримало в них найкращу оцінку своєї праці від власного народу. І ця оцінка являється по сьогоднішній день найвірнішим образом історичного значення та національно-державної ролі, яку відограло Українське Січове Стрілецтво в житті українського народу.