Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Але не спинив він тих, що йшли ліворуч і не мали на своїй дорозі спротиву. Вони захопили хребет гори і скоро зігнали також чоту з верху.

Ворожий наступ удався. Москалі захопили верх Маківки й частину хребта. При цьому попало в полон кілька австрійських сотень і частина сотень Мельника й Вудзиновського. Вирятувались лише ті, що були на крилах і в запасі. 3аціліла теж чота Гнатевича, що під час наступу боронила самого верху і подалася назад тоді, коли москалі вдерлися були на її зади хребтом Маківки. Так само вдалося москалям і на південному узбіччі відсунути праве крило маківської обсади. Становище було грізне. Прорив ширшав, заповнюючись новим муравлищем москалів. А зійти з верху вдолину не було їм важко.

Саме в пору на підмогу підійшов І курінь і дві сотні мадярських новобранців. Пішов завзятий і нерівний бій. Мадярські сотні та недобитки обох сотень ІІ куреня рушили в напрямі вершка Маківки, сотні І куреня ліворуч. Австрійська артилерія вдарила цільним вогнем по верху Маківки й по задах ворога; 30-центиметрові мерзери трощили московські окопи. Вогонь артилерії нищив ряди хвилинного переможця й відтяв иого від задів. Тим то завдання оборони значно полегшало. Але москалі боронили завзято добутих становищ до останнього набою, цілі дві години. Мадярські сотні, що підсувались до верху, скоро покинули свої лави. Незвиклі до бою молоді новобранці гинули як мухи. Ті, що заціліли, порозгублювались по лісі.

Весь тягар тої нерівної боротьби несло УСС-цтво. І воно вийшло знову переможцем над московською силою. Двічі рушала стрілецька лава догори, двічі відскакувала вдолину. Коли нарешті на допомогу вдарила австрійська гармата і загородила москалям дорогу назад, і коли вогонь прорідив трохи московські лави, вороги захитались. За третім ударом стрільці з радісним окликом переможця багнетами промостили собі дорогу на верх. Стрілецький кріс розбив два московські полки на безладні юрби, що попали в полон або нашвидку завернули до своїх становищ. Московська маса розскочилась від удару на всі боки і в паніці злетіла вдолину. З московської бригади мав залишитись, за вістками, всього один курінь. Побоєвище устелилось так густо трупом, що й перейти було годі».

Поновлювані наступи ворога на другий день, 2 травня, не змогли видерти Маківки із стрілецьких рук.

В тих кривавих боях від 29 квітня до 2 травня втратили УСС 42 убитих, 76 ранених і 35 полонених. Багато молодих стрілецьких старшин, підстаршин і стрільців визначились в них своєю непохитною вояцькою поставою. М. інш. були це чотарі Мельник, Гнатевич, Сушко, Кучабський, Каратницький, Артимович, Яримович, хорунжі Степанівна, Тучапський, Яремкевич, О.Коберський, Свідерський, О.Навроцький, дес. Радович, вістуни Опока і Вербняк, стрільці Кривий, брати Зітинюки, Саджениця, С.Терлецький.

Зокрема героїчний виступ, на бойовім фронті в рядах УСС, старшини-жінки викликав правдиві вислови загального подиву і звернув особливу увагу всієї тодішньої, різнонаціональної преси. Також друга між УСС-ями жінка-старшина, хор. Софія Галєчко, своєю активною і відповідальною участю в боях на фронті, зацікавила світову пресу та придбала немалу славу молодій генерації українського жіноцтва та українському імені.

Чотириденний бій на Маківці закінчився блискучою перемогою Українських Січових Стрільців над московськими полками. У цьому бою брали участь і інші частини союзних армій, та тягар і весь дух перемоги в цьому бою лежав по стороні УСС. Хоч ворожі сили багатократно перевищали чисельно оборонців Маківки, то тут вислід бою не вирішила переважаюча маса вояцтва, але дух і моральна постава бойовиків, які – як писав Балюк – були свідомі своєї мети та знали, за що ідуть на труди і бої. З одної сторони наступали інертні, механічно вимуштровані, несвідомі жертви російського імперіялізму, яких царська влада масами гнала під примусом на певну смерть, а з другого боку станула до оборони мала горстка УСС, що добровільно пішли на війну, готові жертвувати своє життя для ідеї. Бо слушно писав батько нового українського письменства:

Маківка – це не тільки символ перемоги великої ідеї. Це одночасно іспит зрілости вояцьких і бойових якостей Українського Січового Стрілецтва, яким воно блискуче закінчило свій карпатський період трудів і боротьби. Воно усвідомило собі свою вояцьку вартість та перевагу над відділами займанницьких армій. Так виросло Стрілецтво впродовж минулого пів року, даючи українському народові нові великі цінності: новий тип українця та вартісного вояка, якого Україна не мала в новій добі. Українське Січове Стрілецтво, завдяки своїй поставі в бою на Маківці, добилось повного признання своєї вояцької повноцінности також від тих, що його дотепер понижували та його добру славу ображували. Признаючи бойові заслуги та стверджуючи вояцькі якості Українських Січових Стрільців у боях на Маківці – команда австрійської 55 дивізії, в склад якої входили УСС, видала з цього приводу такий денний наказ: [80] [77] ВСВУ, май-червень, 1915, ч. 19-20, стор. 5.