Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Першим потягом виїхала 2-га сотня Осипа Думіна, із курінним командантом Романом Сушком, яка роззброївши гетьманську залогу, зайняла станцію Хвастів, яка від тоді стала осідком і центром Директорії і повстанського Оперативного Штабу аж до моменту здобуття Києва. Небуденна, енергійна та мовчазна постава Січових Стрільців викликала у всіх здогад, що це французи приїхали з Одеси.

Другий стрілецький транспорт вирушив вполудне 17 листопада під командою Федя Черняка. Їхала в ньому 3-тя сотня Миколи Загаєвича в силі около 120 багнетів, одна гармата з Романом Дашкевичем та чотири скоростріли. Учасник і очевидець так пише про цей транспорт: «Цей потяг потім перший почав був славний для СС бій під Мотовилівкою. Заквітчані червоною калиною з білоцерківських лісів, їхали Січові Стрільці наче на весілля. Сталева гармата і сталеві скоростріли, навіть і вони заквітчані були грознами червоних ягідок». [200] [197] В.Кучабський. Цнтов. твір, стор. 109.

В третьому потязі їхала 1-ша сотня Івана Рогульського і 4-та сотня Мирона Мареніна. Цим потягом приїхали також до Хвастова Директорія і Оперативний та Стрілецький Штаби.

Очевидець так оповідає про це: «І поки третій стрілецький поїзд наспів у Хвастів, то другий стрілецький потяг серед нічної пітьми обережно сунув уже далі на Київ. Їхав у ньому під Мотовилівку як його командант, грознами червоної калини заквітчаний Федь Черник по стрілецьку перемогу й кінець гетьманщини… і по свою смерть». [201] [198] Там же.

Рівночасно в Києві готовилися сили московської реакції до збройної стрічі з українським повстанчим військом. Гетьман призначив командантом своїх збройних сил генерала графа Келлера, відомого реакціонера-чорносотенця. Він скасував зараз усі статути, вироблені для української армії, і повернув статути старої російської армії. Зараз же розгромила московська офіцерня в Києві українські інституції, почала нищити бюсти та портрети Шевченка, зневажати український прапор.

Проти Січових Стрільців вирушили з Києва десять разів більші гетьмано-московські війська, які ранком 18 листопада зайняли станцію Васильків. В їх склад входила добірна дружина московських офіцерів, в силі коло 600 багнетів, цілий перший полк гетьманської гвардії Сердюків в силі понад 1000 багнетів, дуже багато скорострілів, дві сотні кінноти та один броневий потяг. Разом виносили ворожі сили понад 3000 війська.

Командантом цієї московської бойової групи був ген. князь Святополк-Мірський. Він рішив здобути Мотовилівку та вдарити на Хвастів, де був центр повстання і звідки керувала Директорія революційною акцією по всій Україні. У своїм пляні він легковажив противника, думаючи, що має проти себе тільки незорганізовані групи повстанців, які уступлять після першого наступу московських офіцерських сотень. Одначе дуже помилився.

Того ж ранку зайняв перший відділ Січових Стрільців під командою сот. Ф.Черника станцію Мотовилівку. В його складі були: 3-тя сотня сот. Загаєвича, одна чота 2-ої сотні, сотня скорострілів, кінна розвідка хор. Бориса та бронепотяг з одною гарматою сот. Р.Дашкевича. Цілий відділ мав коло 300 людей.

Около год. 8-ої ранку рушили Січові Стрільці зі станції Мотовилівки – до наступу з метою здобути станцію Васильків.

По обох боках залізничого шляху розвинулася в бойову лінію третя сотня. Ліворуч, чистим полем, під командою хор. Володимира Стефанишина [202] [199] Згинув пізніше під час ІІ-го Зимового Походу в наступі на Коростень 7 листопада 1921 р. із одним скорострілом, а праворуч шляху, лісом, наступала друга половина сотні з двома скорострілами, під проводом команданта сотні сот. М.3агаєвича. Серединою наступаючої колони посувався комбінований стрілецький броневик з одною гарматою і двома скорострілами під командою сот. Р.Дашкевича та решта піхотних частин. Кінна розвідка хор. Бориса повнила зв'язкову і розвідчу службу. Цілою бойовою операцією керував сот. Ф.Черник.

Якраз у тому часі, коли розпочався наступ Січових Стрільців, показалися на полі, на ліво від шляху, три густі ворожі розстрільні офіцерської дружини Святополк-Мірського. Проти стрілецького броневика з'явився ворожий броневик, між якими почався артилерійський двобій. Ф.Черник зняв з броневика обидва скоростріли та, зайнявши кількасот кроків праворуч залізниці відповідну позицію, відкрив вогонь по ворожих розстрільних. На тій позиції Черник пізніше згинув.