Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Стрілецьке командування видало з початком вересня 1918 р. наказ, який закликав усіх Січових Стрільців явитися негайно на збірку в Білій Церкві. Після чотирьох місяців розсіяння прибували ССтрільці цілими відділами з усіх сторін України в Білу Церкву. Там замешкали вони спершу в знищених та брудних бараках, які мусіли два тижні чистити та напрявляти. Також і щодо постачання військових матеріялів треба було перебороти різні перешкоди, які ставили московські офіцери, в руках яких находилося військове майно.

Щойно при кінці вересня почалася тут енергїйна організаційна та військово-вишкільна праця. Стрілецька Рада виготовила плян і методи вишколу та, спираючись на минулому досвіді, прийняла в цілості організаційні засади з січня 1918 р.

З-поміж членів Стрілецької Ради висунулася в Білій Церкві на чолове місце особа Федя Черника. Своєю надзвичайною енергією та працьовитістю і передусім тою внутрішньою силою стрілецького духа, яка била з нього, та вогнем гарячого одушевлення, він запалював усіх до праці.

Заведено дуже твердий військовий режим, а до стрільців поставлено надзвийно суворі вимоги, фізичного і морального характеру. Для вишколу Загону закликали кращих інструкторів із старшин і підстаршин Українських Січових Стрільців, які тоді стояли коло Єлисавету. Вони повели інтенсивну працю, яка зразково вишколила і здисциплінувала Стрілецтво. За основу бойового вишколу прийнято тактику німецьких пробойових куренів, практиковану в Вишколі УСС.

Усю цю вишкільну та організаційну працю вели з поспіхом, до чого спонукував Федь Черник. І тому історик говорить про білоцерківський період діяльности Черника: «Душею усієї праці був Федь Черник». Він з найбільшою енергією і пильністю готував Січове Стрілецтво до майбутніх історичних подій. Просто інстинктом передбачував ворожу перевагу та тяжку боротьбу і відчував, що вже незабаром буде бій проти ворога.

Черник був також у Білій Церкві речником ідеології Січового Стрілецтва. На нього припав обов'язок сказати вирішне слово в історичній хвилині на засіданні Стрілецької Ради.

Стрілецька Рада звернула особливу увагу на духово-ідейне виховання Стрілецтва, на оформлення його моралі і характеру та на громадсько-політичне освідомлення. «Стрільці не знають, що значить «назад», – було кличем виховання в Білій Церкві.

Зокрема виховання почуття особистої гідности й чести та власної вартости розвинуло в Стрілецтві дуже позитивну прикмету почуття січово-стрілецької гордости та свідомости приналежности до передового революційного війська. В критичних хвилях та тяжких переживаннях це шляхетне почуття було для Січового Стрілецтва великою моральною опорою.

Добрі висліди організаційної і вишкільної праці в Білій Церкві треба завдячувати ідейній та саможертвенній праці стрілецьких старшин. Свідомі своєї відповідальности вони працювали без відпочинку, самі пильно вчилися та підготовлялися. Своєю роботящістю і посвятою були вони живим прикладом для стрільців. Та висока військова мораль стрілецького старшинства, незвичаина солідність стрілецької організаційної праці спричинили те, що в короткому часі, впродовж шести тижнів, створено сильний військовий відділ.

Один із передових старшин Січових Стрільців, який брав активну участь в вишколі в Білій Церкві – твердить, що Січове Стрілецтво осягнуло тоді вершок своєї боєздатности, якій ніколи не дорівнювало.

Стан Окремого Загону Січових Стрільців напередодні протигетьманського повстання, це є дня 15 листопада 1918 року: курінь піхоти, зложений з чотирьох сотень, разом бойового стану 20-ох старшин і 474 багнетів; одна скорострільна сотня – 12 скорострілів; одна легка батерія – 4 польові гармати; кінна розвідка – 30 шабель та інші менші допоміжні відділи. Разом бойовий стан виносив 46 старшин і 816 стрільців.

Окремий Загін СС складався в двох третіх із галичан, а в одній третій частині із наддніпрянців. Ціла 4-та сотня складалася з молоденьких новобранців із Білоцерківщини, які протягом тільки десятиденного вишколу стали такими добрими бойовиками, що в критичному положенні йшли на багнети проти кількакратно сильнішого ворога. Так отже і тут, у Білій Церкві, Січове Стрілецтво мало в своїм складі уродженців усіх українських земель.

Впродовж жовтня московські впливи на Україні скріпились до того ступня, що почався вже одвертий наступ на українську державність. І хоч під натиском Українського Національного Союзу до гетьманського уряду увійшло хвилево кілька українців, то вони не могли вже завернути тієї московсько-реакційної навали, що від кількох місяців пляново опановувала Україну. Не існувала українська збройна сила, яка змогла б зліквідувати сформовані на Україні сильні московські військові відділи. Кінець укранської державности став неминучий.