Николай Капустянский - Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Компетенція ШГО.

ШГО доручено лише оперативне керування; забезпечення армій до нього не належало. Обмеження компетенцій ШГО лише оперативним боком, на нашу думку, було недоцільне, бо в належному забезпеченні нашої обдертої, голодної і не досить забезпеченої вогнеприпасами армії полягали наші дальші успіхи. ШГО для залагодження цієї важливої справи мав змогу вплинути на Військового Міністра і вищі чинники з Уряду, які, на жаль, звертали увагу в зовсім інший бік.

ШТАБ ДІЄВОЇ АРМІЇ І ЙОГО РОЛЯ [49] [27] Характеристику ШДА – див. ч. І. «Походу»

ШДА.

Розглянемо коротенько ролю ШДА і зупинимося докладніше на останньому періоді перебування ШДА в Кам'янці.

Необхідність конечне урятувати ситуацію в час «Тарнопільської катастрофи», примусила вище військове керування (Головного Отамана і Штаб Дієвої армії) на деякий час узяти активнішу участь у розв'язанні питань, що стосувалися до взаємодій стратегії і зовнішньої політики.

Наслідки цього швидко показалися.

Стратегія і політика.

1. Польські війська почали ставитись до Наддніпрянської армії невтрально, а потім підписали з нею у Львові проєкт військової згоди. Анулювання її не залежало від волі Головного Отамана та ШДА.

2. Далі, от. Дельвіга делеговано до Румунії, щоб налагодити добросусідські стосунки з румунами і нав'язати з ними торговельні зносини. Нам ходило про повернення зброї Запорізькому корпусові, яку відібрали були румуни, а також про купівлю умундирування і ліків для армії.

Того ж таки часу, з розпорядження Уряду, виїхав до Румунії, як наш відпоручник, професор Мацієвич.

Наслідки цих кроків були досить корисні. Як ми зазначали, румуни пропонували нам улаштувати через Дністер два мости і потроху постачали нам військову техніку. [50] [28] Характерно, що румунське командування завжди підкреслює своє бажання зноситися з військовими представниками, а не з агентами нашого Уряду (див. Додатки: доповідь полк. Удовиченка ).

3. Також у справі налагодження контакту з ГА стратегія відіграла значну ролю. Першу телеграму НК ГА від 4.VІІ було одержано в ШДА в присутності Головного Отамана і тут же, за його вказівками, складено на неї відповідь. Про цей надзвичайної ваги крок Уряд довідався post factum.

В час вагання НК ГА найбільше зусиль уживає ШДА, щоб притягти Галицьку армію для боротьби на большевицький фронт і полегшити умови для її праці на Великій Україні.

4. Вищі представники ШДА (отаман В. Тютюнник, отаман Сінклєр, полковник Капустянський), з пропозиції головного Отамана, робили доповідь на засіданні Ради Міністрів – переконували її про необхідність утворення єдиного військового Украінського фронту з усіма консеквенціями. М.Капустянський тричі був у НК ГА.

5. Піля зірвання ген.Грековим завішення зброї, ШДА приклав великих зусиль, щоби знову добитися від Польськоі армії – коли не бойової співпраці з нею, то бодай дружньо-невтрального ставлення.

Головний Отаман делегував до польського війська комісію під головуванням полк. ген. штабу Ліпка. [51] [29] Про перебіг переговорів – в окремому Розділі.

Штаб ДА надіслав протести до представників Антанти і польського командування, щоби стримати на Збручі польські відділи і не дати їм знову вдарити на ГА на Поділлі.

6. Широкі пляни наступу Української армії в співпраці з Польщею й Добрармією було висунуто ШДА, перед представниками Антанти.

Так стояла справа з питаннями застосування політики й стратегії.

Штабові ДА доводилося боротися також і на внутрішньому фронті.

Державна iнспектура.

Урядові партії с.-д. і с.-р. ввели в армію державну інспектуру і насадили в наше військо своіх партійних агентів для догляду за його певністю. Ці партійні агенти були, здебільшого, люди молоді, мало освічені, з малим військовим досвідом, або й зовсім без нього; вони примазалися до партії і з запалом узялися за свою працю, підриваючи в частинах і дисципліну, і авторитет командного складу. Їхні впливи прикро відбилися на боєздатності нашого війська.

Правда, були між ними і позитивні постаті: с.-д. Романченко, с.-р. Кедровський, Олексіїв та інші. [52] [30] Треба сказати, що в державній Інспектурі був невеликий відсоток людей чесних, відважних і переконаних; вони намагалися допомогти справі, та проте, прищеплення армії цієї зайвої інституції було шкідливе з своєї натури (докладно про державну iнспектуру – в ІV-й частині нашої праці).

ШДА виступив на боротьбу з цим лихом. Найбільшу енергію в захисті армії від партійного догляду виявив отаман В.Тютюнник.