Николай Капустянский - Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

[7] Див. Золоті Ворота. Історія Січових Стрільців 1917-1919.

[8] Генерал Осецький був тоді Наказним Отаманом. От, підчас одної важливої військової наради конечним стало розв'язати питання, який фронт скасувати, большевицький чи польський. Думки поділилися. Ген. Осецький, на превелике диво, повідомив, що й надалі треба провадити боротьбу на обох фронтах. Так питання й не було розвязано. Головний Отаман теж ухилився від рішення.

[9] Недалеко за прикладом: декілька місяців командував залізнодорожним корпусом отаман Бень, лише фельдфебель з австрійської армії.

[10] Загинув від тифу в грудні 1919 р. Україна втратила кращого свого лицаря. В. Тютюнник не ховався за національним прапором і не спекулював ним, як це багато дехто робив, а безбоязно ніс його на своїх плечах до самої смерти. – Прим. автора.

[11] Сотник Коваленко та Чоботарів робили всі доклади по контррозвідці безпосередньо Начальникові Штабу і тільки йому і з цього боку не підлягали генерал-квартирмайстру.

[12] За командирів корпусу призначалися відомі авантурники або неуки (Данченко, Волох та ін.), ще до того ведено агітацію різними партіями (особливо есерами), які не могли помиритися з організованістю цієї групи.

[13] Помер року 1919 у липні, надірвавшися від перевтоми.

[14] Багнетами я називаю тільки фактичне число бійців в піхоті (сюди не втягнено скорострільчиків, звязок, розвідчиків та гарматчиків).

[15] Команду над ним обняв полк. Пилькевіч, який не зумів прибрати до рук цей полк і 14-15 під Чорним Островом, вночі наробив переполоху.

[16] Цей наказ, на жаль, не було переведено в життя командиром Запорізької групи через те, що відмінилися обставини на Жмеринському напрямку.

[17] Керування цим маневром спочатку було покладено на полк. Сальського, але через те, що він для підтриму 7-ї дивізії надіслав недостатнi сили (Слобідський піший полк, кінний полк Костя Гордієнка 100 шабель з кінно-горним дивізіоном Алмазова), то прибувші частини увійшли у тимчасову підлеглість комгрупи С.С.

[18] Переговори по апарату полковників Сальського та Капустянського в ніч з 24 на 25.

[19] Характерно до оцінки плянів, що від Базалії, яку займали 25-го ввечeрі частини маневрової групи, до Кульчин (напрямок удару) буде біля 34 до 35 верстов; стільки ж, приблизно, від Базалії до Чорного Острова. Від Базалії ж по північному березі р. Случ до Чернилівської переправи є 24 в. Вже 26 увечері частини маневрової групи, можливо припустити, здобули б цю переправу.

[20] Волинська група мала передишки майже два тижні.

[21] Отже загальна тяга на схід була остільки сильна, що стримати просування 6-ї дивізії на Жмеринку було дуже утрудливим. Взагалі наша армія з великим захопленням йшла вперед на Україну, де її чекало населення, і повернути части назад, хоча б для маневру, вимагало надзвичайних зусиль. Цим почасти з'ясовується і повільний i повільний рух 8-ї дивізії на Староконстантинiв.

[22] З таким н-ом див. приходилося працювати Штабу Армії, і цілком зрозуміло, як це недобре відбивалося на наших акціях. – Прим. автора.

[1] Тарнопіль у польських руках.

[2] Ця риса Австрійської армії залишилася й у поляків-галичан (сутички з кіннотою Будьонного).

[3] Польські військові дослідники підкреслюють велику відпорну силу галицького вояка і слабу маневрену здібність вищих галицьких керівників у боях за посідання Львова.

[4] Поміж сибіряками значний відсоток виселенців-українців.

[5] Пригадаймо тільки колишнього начальника Штабу Запорізької групи полк. Ген. Штабу, небіжчика Воскобойникова. На ньому одному лежав увесь тягар керування частинами Запорізької групи й штабової праці в першій половині 1919 року. Командирів у нього змінялося безліч; нарешті, на шию полк. Воскобойникова начальником Штабу було посаджено галичанина Рогатиновича – «немовлятко» в воєнному ділі й легковажну людину.

[6] Директорія щиро допомагала Галицькому Урядові й ГА фінансами, збіжжям і військовим майном, поки в неї була територія й засоби.

[7] На мою думку, впливи на вирішення кардинальних питань з боку пп. Швеця й Макаренка були незначні.