Иван Котовенко - Тринадцятий місяць - коментарі до роману

16)С. 531. «Уляна» (жарг.) - довідка служби зовнішнього спостереження про здійснене за завданням оперативного підрозділу установлення («установку») об’єкта оперативної зацікавленості за місцем проживання чи роботи.

17)С. 531. «Ло тиньаф!» (івр.) - «Не чини перелюбу!» (Друга книга Мойсеєва «Вихід», 20:14).

18)С. 531. Дункан, Данкан (Duncan) Айседора (27.05.1878-14.09.1927) - славетна американська балерина, у своїх творчих пошуках намагалася органічно поєднати танець і музику, користувалася природніми рухами, балетний костюм (пачку, трико) замінила на вільну туніку, танцювала без взуття («танець босоніжки»), вважала, що рухи в танці обумовлюються «внутрішнім імпульсом» тіла і мозку. У 1921-1924 рр. проживала в РСФРР (СРСР), виходила заміж за російського поета Сергія Єсеніна.

19)С. 531. Майса (євр.) - див. парабола.

20)С. 531. Шопен (Chopin) Фридерік Францишек (22.02, за іншими даними, 01.03.1810, Желязова-Воля, біля Варшави, - 17.10.1849, Париж) - геніальний польський композитор і піаніст, син французького емігранта Ніколя Шопена і польки Ю. Кшижановської. Автор сонати сі-бемоль мінор (in B flat minor), третя частина якої відома як «Похоронний марш» Шопена - «Marche funebre» (Анатолій Луначарський назвав його «Монбланом музичних Альп»), краков’яка («Велике концертне рондо»), ноктюрна мі мінор, варіацій на теми Моцарта тощо. Похований у Парижі, серце згідно з його передсмертним бажанням сестрою було перевезено до Варшави і замуровано в одній із колон варшавського костьолу Святого Хреста.

21)С. 534. Тарніголь(євр. - півень) - третя з чотирьох частин ночі, яка припадала після півночі; отримала назву за співом півня (тарніголь буквально - «крик півня»).

22)С. 537. Зайд ґезунд! (євр.) - бувай здоровий!

23)С. 544. Андрухович Юрій Ігорович - поет, народ. 13 березня 1960 р. у м. Івано-Франківську в сім’ї службовців. Закінчив інженерно-економічний факультет Українського поліграфічного інституту (1982). Працює випусковим редакції обласної газети «Прикарпатська правда». Член ВЛКСМ. Автор збірки «Небо і площі» (1985). Член СП СРСР з 1987 р. (Див.: Письменники Радянської України // 1917-1987 // Біобібліографічний довідник // Автори-упорядники: В. К. Коваль, В. П. Павловська. - К., «Радянський письменник», 1988. - С. 690).

24)С. 544. Загребельний Павло Архипович - прозаїк, народ. 25 серпня 1927 р. в с. Солошине Кобеляцького району Полтавської області в селянській сім’ї. Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив філологічний факультет Дніпропетровського університету (1951). Працював у дніпропетровській обласній газеті, в журналі «Вітчизна». В 1961-1063 рр. редагував газету «Літературна Україна». З 1964 р. - секретар правління Спілки письменників України. В 1979-1986 рр. очолював Спілку письменників України. На XXY з’їзді Компартії України обраний кандидатом у члени Центрального Комітету. На XXYI-XXYІI з’їздах Компартії України обраний членом Центрального Комітету. Делегат XXYI та XXYII з’їздів КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 10-го та 11-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання. Нагороджений орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора (двома), Вітчизняної війни 2-го ст., Дружби народів, «Знак Пошани» (двома) та медалями. Автор кількох книжок новел; романів «Дума про невмирущого» (1957), «Європа 45» (1959), «Спека» (1960), «Європа. Захід» (1961), «День для прийдешнього» (1964), «Шепіт» (1966), «Добрий диявол» (1967), «Диво» (1968), «З погляду вічності» (1970), «Переходимо до любові» (1971), «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Намилена трава» (1974), «Євпраксія» (1975), «Розгін» (1976), «Левине серце» (1978), «Роксолана» (1980), «Я, Богдан» (1982), «Вигнання з раю» (1985); Творів у 5-ти і 6-ти т. Активно виступає як публіцист, пише п’єси, кіносценарії. Романи перекладені на багато мов Радянського Союзу та зарубіжних країн. За роман «Розгін» удостоєний Державної премії СРСР (1980). За романи «Первоміст» і «Смерть у Києві» - Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Член СП СРСР з 1953 р. (Див.: Письменники Радянської України // 1917-1987 // Біобібліографічний довідник // Автори-упорядники: В. К. Коваль, В. П. Павловська. - К., «Радянський письменник», 1988. - С. 221).

25)С. 545. Мільштейн Соломон Рафаїлович (1899-14.01.1955) - один з керівників органів державної безпеки СРСР, генерал-лейтенант. З 26.12.1944 р. - Уповноважений НКВС СРСР з особливих доручень, керував організацією перевезень при депортації народів Північного Кавказу; в травні 1946 р. очолив Транспортне управління МДБ СРСР. З 27.11.1947 р. - в системі Міністерства шляхів сполучення СРСР, займався будівництвом інфраструктури об’єктів з виробництва атомної зброї. 30.03.1951 р. призначений 1-м заступником начальника Управління виправно-трудових таборів МВС СРСР - начальником табору, здійснював охорону об’єктів з розробки і створення ядерної зброї. У березні 1953 р. призначений 1-м заступником міністра внутрішніх справ УРСР, заарештований 30.06.1953 р. у справі Берія Л. П. 30.10.1954 р. засуджений до вищої міри соціального захисту - страти; розстріляний 14.01.1955 р.