Иван Котовенко - Тринадцятий місяць - коментарі до роману

11)С. 447. Площа Жовтневої революції (кол. Хрещатицька, Думська, Радянська, Калініна) - центральна площа Києва, тепер Майдан Незалежності.

12)С. 450. « Фердинанд » (нім. Ferdinand) - німецька важка самохідно-артилерійська установка (САУ) класу винищувачів танків, інша назва -«Elefant» (з нім. - «Слон»); один з наймогутніших видів панцерної техніки гітлерівських військ у 2-й світовій війні.

13)С. 451. Кошерна їжа - їжа, дозволена євреям згідно з комплексом законів юдаїзму про дозволене і недозволене харчування «Кашрут». Слово «кашер» перекладається з івриту приблизно як «підходящий», «правильний», може мати відношення до будь-якої речі, якщо вона відповідає вимогам «Галахи» («Галаха» - законодавча частина рабинистичної літератури і вся нормативна сфера юдаїзму). Добропорядного єврея, який виконує усі обов’язки перед Всевишнім, називають «кашерною людиною».

14)С. 452. Місто Донецьке - обласний центр, на р. Кальміус; засноване 1869 року як робітниче селище Юзівка (за прізвищем англійського підприємця Дж. Юза) на місці козацького поселення - адміністративного центру Кальміуської паланки Запорозької Січі (Вольностей Війська Запорозького Низового); 1924 р., після того, як В. І. Леніна-Ульянова поклали в Мавзолей, Юзівку, йдучи назустріч проханням її жителів, ВЦВК СРСР перейменував на Сталіне; 1961 року, коли Сталіна винесли з Мавзолею В. І. Леніна, м. Сталіне, йдучи назустріч проханням її жителів, Президія Верховної Ради СРСР перейменувала на м. Донецьк; таку ж назву (м. Донецьк) має місто, розташоване у Ростовській області на річці Сіверський Донець, впритул до кордону з Ворошиловградською областю - до 1955 р. м. Гундоровка, колишнє козацьке поселення, назване за прізвищем козака Гундора, з роду якого походить відомий український літературознавець Тамара Гундорова; без перейменування у Ростовській області залишилось селище Гундоровське, також засноване козаком Гундором.

1 5 )С. 456. Парабола (грец.) - притча, коротка алегорична історія, оповідь повчального змісту, взята з історії чи нвколишнього життя. Для параболи не обов’язково, щоб усе, про що говориться в оповіді, мало місце насправді, події могло і не бути, крім того, не всі вчинки осіб, які згадуються в оповіді, безумовно гарні і бездоганні (та й мета параболи полягає не у безумовно точній передачі події чи явища, якщо вони були насправді). Для параболи характерна піднесена топіка (у тих випадках, коли топіка, навпаки, знижена, цей прийом розраховано на специфічний контраст з високим смислом змісту); центр і еталон для інших повчальних жанрів: «Повчань Акіхара», «машаліма Талмуду», Старого Заповіту (див: Суд. 9:8 і далі; 4 Цар. 14:9), Нового Заповіту (Див.: Лук. 4:23, 16:19; Ів. 4:37, 16:25, 29; Мат. 15:15; 1 Тим. 1:4, 4:7; 2 Тим. 4:4; Тит. 1:14) тощо. Намагання підпорядкувати прозу законам жанру параболи спостерігається у творчості таких видатних письменників і мислителів ХІХ-ХХІ ст. ст., як Лев Толстой, Фрідріх де ла Мотт Фуке, Міґель де Унамуно, Менделе-Мохер-Сфорим, Шмуель Йосипович Агнон (Нобелівський призер в галузі літератури з Галичини), Джеймс Джойс, Олдос Гакслі, Самуїл Барклі Беккет, Вільям Єйтс, Відьядхар Сураджіпрасад Найпол, Імре Кертес, Ое Кендзабуро, Петар Гек (Гекторович), Павло Вольвач, Пауло Коельо, Павло Кее, Улас Самчук, Богдан Бойчук, Валерій Шевчук, Василь Слапчук, Микола Рябчук, Юзьо Обсерватор (Він Не Чук), Андрій Бондар, Ігор-Бондар-Терещенко, брати Карамазови, сестри Тельнюк, інженер-бакалавр Марко Роберт Стех, доктор фізико-математичних наук Максим Стріха та ін.

16)С. 461. « А коли для вас починається «сьогодні» - як для євреїв з учорашнього вечора, чи як, товаришу Бочонкін?…» - за Талмудом, відлік нової доби починається від першої зірки, що з’являється в небі наприкінці попереднього дня.

17)С. 476. Вулиця Свердлова (названа на честь видатного діяча Комуністичної партії і Радянської держави Я. М. Свердлова) - тепер має дореволюційну назву вулиця Прорізна.

18)С. 484. Шмутціґе швайн (нім.) - дуже брудна лайка.

1)С. 490. «Кріпак» - так називали у другій половині ХХ ст. відвідувачі кафе в кінці Хрещатика у Києві, де продавались на розлив міцні вина. Навскіс через вулицю на Бессарабці навпроти пам’ятника Леніну-Ульянову функціонувало кафе, яке відвідувачі «Кріпака» називали «Осляча сеча»: у ньому продавалось на розлив бочкове біле сухе вино, до вина безплатно додавались в необмеженій кількості сухофрукти (зі спогадів колишніх працівників КДБ УРСР).