Иван Котовенко - Тринадцятий місяць - коментарі до роману

8)С. 523. Ґастелло Ніколай Францевич (06.05.1907 - 26.06.1941) - радянський пілот, Герой Радянського Союзу (посмертно). 26 червня 1941 р. під час бомбування німецької танкової колони у літака Ґастелло був пробитий бензобак і на борту виникла пожежа. Екіпаж не покинув літак на парашутах, і Ґастелло спрямував машину, яка горіла, на скупчення ворожих танків, автомобілів і бензоцистерн, які вибухнули разом з літаком.

9)С. 523. Тарас Бульба - герой однойменної повісті Миколи Гоголя, запорозький козак, полковник, застрелив свого сина-зрадника, був схоплений поляками («чортовими ляхами») і спалений. Прототип - Тарас Федорович ( Трясило ), гетьман нереєстрових козаків (1629), у березні 1630 р. став на чолі селянсько-козацького повстання проти Польщі, в боях під Корсунем і Переяславом повстанці розбили польське військо і в червні примусили польського гетьмана С. Конєцпольського підписати угоду в Переяславі. Тарас Бульба в останньому своєму перед смертю слові, охоплений полум’ям, звертаючись до козаків-побратимів, яким вдалося врятуватися від численного польського війська і які бачили його зі своїх човнів, перепливаючи на лівий берег Дністра, сказав, що настане час, коли підніметься з православної землі Русі свій Цар; і на небі Месія, Якого за життя в Іудеї називали Царем, молився за Тараса та його народ - народ України-Русі, і прийняв до Свого лона його безсмертну душу, яка разом з іскрами вогню злетіла на небо - так закінчив свою повість Микола Гоголь.

10)С. 524. В 30-х роках ХХ ст. внаслідок масових чисток органів держбезпеки до вищої міри соціального захисту (розстрілу) було засуджено більше 30 тис. їхніх працівників: перша - після арешту голови ОДПУ Ягоди Г. Г., здійснена Єжовим Н. І., друга - після арешту Єжова, здійснена Берія Л. П.

11)С. 526. Шикса - шиксою євреї у своєму оточенні називають дівчину не єврейку, або ж напівєврейку.

12)С. 526. « Tornami a vagheggir, te solo vuol amar…» (італ.) - « Милуйся мною, тебе одного кохати хочу… » (арія Альцини з однойменної опери Георга Фрідріха Генделя «Альцина»).

13)С. 527. Ульяненко Олесь Станіславович (Ульянов Олександр Станіславович) , прозаїк; народ. 8 травня 1962 р. у м. Хорол Полтавської області; навчався в Лубенському медичному училищі, морській школі, працював на шахті, електриком, слюсарем, монтажником, вантажником, служив у війську. Співпрацював із часописами та телебаченням. Лауреат премії «Благовіст» (1995), Малої Державної премії України ім. Тараса Шевченка (за роман «Сталінка», 1997), Нобелівської премії (за вплив на розвиток гуманізму у світовому мистецтві, моральність творчості і внесок у боротьбі з наркоманією та порнографією, 2013). Член НСПУ, член Асоціації укр. письменників (АУП). Автор творів: «Зимова повість» (1994), «Сталінка» (1994, 2000), «Вогненне око» (1997), «Богемна рапсодія» (2000), «Син тіні» (2001), «Дофін Сатани» (2003), численних оповідань і поезій. Твори переклад. англ., франц., кит., вірмен., італ., ісп., іврит, нім. мовами тощо (Див.: www.dovidka.com.ua).

14)С. 527. Бузина Олесь Олексійович ,- сучасний український публіцист, письменник, есеїст, телеведучий; народ. 13.07.1969 р. у Києві, батьки Олеся походженням були нащадками козаків та селян; вчився в одній школі з майбутньою українською письменницею-феміністкою Оксаною Забужко. 1992 р. закінчив філологічний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка за фахом - викладач російської мови і літератури. Працював вихователем у приватній школі гувернанток, де пробував займатися підготовкою виховательок дітей для сімей українців homo novus, після невдачі поміняв професію і став практикуватись у різних київських виданнях: газетах «Киевские ведомости», «2000», журналах «Друг читателя», «Лидер», «Натали», «Эго», «XXL», був телеведучим програми «Teen-ліґа» на каналі «Інтер». Веде авторську колонку в газеті «Сегодня». Улюблені російські книги: «Герой нашого времени» Михайла Лермонтова, «Белая гвардия» Михайла Булгакова. Із сучасних україномовних літераторів виділяє Леся Подерев’янського та Юрія Винничука. Книгу Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу» вважає бездарним текстом із вдалою назвою. Автор книг «Вурдалак: роздуми і спогади дорослого сина», «Поверніть чоловікам гареми: куди і як нам треба рухатись», «Новітня історія України-Руси (1991-2011)», «Пророк Тарас Шевченко», романів «Секонд-генд», «Нескорений: під небом у житі» та ін. (Див.: «Википедия» - http://ru.wikipedia.org).

15)С. 530. Євреї (євр. - «іврім») - «приходьки», «зайди», «ті, що прийшли з іншої країни», назва, під якою ізраїльтяни були відомі іншим народам (див.: Бут. 40:15; 1 Цар. 4:6 і далі; Ів. 1:9). Вже Авраам називався євреєм (Бут. 14:13); Мойсей отримав повеління від Господа передати фараону вістку від «Бога євреїв» (Вих. 3:18; 5:3; 7:16; 9:1, 13). Юдеї - назва вперше трапляється у 4 Цар. 16:16; 25:25; Ієр. 32:12; 38:19; 40:11; 41:3; 52:28; 44:1, і коли, після припинення Ізраїльського царства, Юдейське царство залишилось єдиним представником усього народу, то назва юдей стала майже тотожною назві єврей (Ієр. 34:9), а єврейська мова стала називатись юдейською. Після повернення з Вавилонського полону слово «юдей» отримало ширше значення, «юдей» стало загальною назвою народу, який щойно утворився (коліно Юди чисельно мало переваги перед іншими, що повертались з полону). В Євангелії від Івана «юдеї» майже виключно позначають противників Христа серед Його одноплемінників, лукавих і гордих своїми легендами та обрядами (Ів. 4:22). «Цар Юдейський» - титул, який Пілат дав розіп’ятому Ісусу. Першосвященники нічого б не мали проти цього, якби Пілат додав: «Він сказав: Я Цар Юдейський» (Ів. 19:19 і далі); Нафанаїл же, «справжній ізраїльтянин», не обтяжений лукавством, назвав Його «Царем Ізраїля» (Ів. 1:47 і далі).