Иван Котовенко - Тринадцятий місяць - коментарі до роману

2)С. 491. Цудрейтер (євр.) - малахольний.

3)С. 493. Мішігінер (євр.) - малахольний, але не зовсім.

4)С. 496. « Не вірую, але вірю » - парафраза виразу християнського письменника Тертулліана: «Credo, quia absurdum» (лат.) - «Вірю, тому що безглуздо».

5)С. 496. Алеф, бет, гімель - перші літери ханаанейського алфавіту.

6)С. 497. Єжов Ніколай Іванович (01.05.1895-04.02.1940) - нарком внутрішніх справ СРСР (26.09.1936 - 24.11.1938), одночасно займав посади голови Комісії партійного контролю, секретаря ЦК ВКП(б). 1938 р. подавав до Політбюро пропозицію про перейменування Москви на місто Сталінодар. Один із головних організаторів масових репресій в СРСР, 1937-й рік став символічним їх позначенням (« єжовщина »). Приводом для відставки Єжова стала втеча керівника далекосхідного управління НКВС Люшкова в Японію, кілька провалів у діяльності закордонної розвідки, а також рапорт начальника Управління НКВС по Іванівській області Журавльова. Дружина - Євгенія Соломонівна, була коханкою відомих письменників Ісаака Бабеля (справжнє прізвище Бобель, слово «Бабель» походить від біблейської легенди про Вавилонську вежу: Бабель - Вавилон), Михайла Кольцова (справжнє прізвище Фрідлянд, близький приятель американського письменника Ернеста Гемінґвея) та ін. Арештований 10.04.1939 р., слідством звинувачувався у змові проти радянської влади, керівництві підпільною контрреволюційною організацією, підготовці терористичних замахів на радянських державних і партійних діячів, шпигунстві і мужолозтві. 03.02.1940 р. засуджений до вищої міри соціального захисту - страти.

7)С. 497. Олександр Фельдман - правозахисник, один із найяскравіших лідерів руху проти дискримінації євреїв в СРСР та за безперешкодний виїзд євреїв із СРСР в Ізраїль 1970-х років, об’єкт 5-го відділу УКДБ по місту Києву і Київській області; неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за участь у правозахисній діяльності; засуджений 23.11.1973 р. Дарницьким районним судом м. Києва згідно з ч. ІІ ст. 206 Кримінального кодексу УРСР (хуліганство); покарання відбував у Хмельницькій області у ВТК для особливо небезпечних злочинців; після звільнення емігрував в Ізраїль.

8)С. 497. Халоймис (євр.) - барахло, мотлох, сміття.

9)C. 498. Талмуд - тобто « вчення », тлумачення Тори, додаткові до Законів Мойсея заповіді; складаються з « мішни » («повтор») і « гемари » («завершення»); Біблія новітнього єврейства.

10)С. 499. Майор Іван Бочонкін помилився: під кодовим прізвиськом « Аскет » 5-им управлінням КДБ УРСР розроблявся об’єкт централізованої справи групової розробки Лукаш Микола Олексійович (19.12.1919 - 29.08.1988) - укр. перекладач, літературознавець, лексикограф. Учасник нім.-рад. війни, відзначений орденами і медалями. Закінчив Харківський педагогічний інститут (1947); перебував на педагогічній роботі у вищих навчальних закладах Харкова, завідував відділом київського журналу «Всесвіт». Працював у галузі поетичного і прозового перекладу, перекладав з вісімнадцяти іноземних мов і мов народів СРСР. Член СП СРСР з 1956 р., виключений 1973 р. у зв’язку із поданою ним заявою до КДБ УРСР, у якій він висловлював прохання ув’язнити його замість арештованого Івана Дзюби, оскільки, на його думку, Іван Дзюба внаслідок серйозних захворювань міг не витримати тюремного режиму.

11)С. 503 . Абракадабра! (давньоєвр.) - Згинь, нечестивий!

12)С.503. Вулиця Велика Житомирська - виникла в період Київської Русі, перетинала старе місто від Софійських (Батиєвих) воріт до Львівської брами. В XY-XYII ст. ст. разом з теперішньою вулицею Артема називалась Львівською. Після створення в районі колишньої Львівської брами Житомирської застави (1795) називалась Житомирською; з 1857 р. - сучасна назва; після лютого 1919 р. певний час мала назву вулиця Адама Міцкевича, затим її було перейменовано на честь керівника Київського січневого збройного повстання більшовистів проти Центральної Ради (1918) Олександра Горвіца . Після придушення військами Гайдамацького кошу Слобідської України під командуванням Симона Петлюри більшовистського заколоту Горвіца було захоплено і страчено. Іменем Горвіца названо одну із вулиць Києва.

13)С. 504. Жаботинський Володимир (Зеев, євр. - вовк) Євгенович (06.10.1880-04.08.1940) - єврейський журналіст, письменник, поет, перекладач; політичний діяч, який виборював ідеї сіонізму («єврейський Ґарібальді»). Досконало володів українською мовою, автор есеїв про творчість Т. Г. Шевченка. 18-26.10.1927 р. під час судового процесу над убивцею Симона Петлюри Самуїлом-Шльомою Шварцбардом (Samuel-Scholom Schwarzbard) виступив перед трибуналом Сени в Парижі із спростуванням причетності Симона Петлюри до єврейських погромів в Україні часів громадянської війни 1918-1920 рр. Помер 1940 р. у Нью-Йорку, де був похований. Рішенням уряду Держави Ізраїль прах Жаботинського 1964 р. перепоховано на горі Герцля в Єрусалимі.