Володимир Дрозд: Листя землі. Том 1

І скумасно нам думать було, що нема усього того уже і не буде ніколи, і Пакуля нашого нема.

А вже сонце за ліси Синявські опускалося, у чорну хмару пірнало. І звелися ми на ноги, щоб спішити в берет, до катера. Але зблиснуло в хмарі чорній, кошлатій, над лісами Синявськими шість очей вогнистих, жалких. І виплив з хмари зміюка крилатий, з трьома головами на довгих шиях. І летів він, крилами вимахуючи, над пустелею зеленою у бік церкви пакульської, і три голови його вогнем дихали. І вже язики вогню того маківки церкви лизали. І серця наші трохи не лопалися од горя, вдіяти ж ми нічого не могли. Аж тут зітхнула тяжко гора Вишнева, на шпилі якої ми стояли, і застогнала земля пакульська од подолля Крукової гори до круч над Невклею. І одділилася церква наша од землі, на якій одвіку височіла, і в небо, сонцем привечірнім підчервонене, стрімко злетіла. Виписав зміюка крилатий коло над зеленою пустелею, де Пакуль колись був, і зник у хмарі чорній без сліду. А церква злітала все вище й вище, аж покуль, у небесах верхніх, над Краєм нашим, до життя нового розбудженим, зорею ясною засвітилася.

І молилися люди пакульські, згорьовані, до зорі нової.

І душі їхні, вогнем обпалені, відкривалися до небес довірливо, як квіти до сонця. У надії своїй останній…

1985–1990, Київ — Халеп'я

Гильготать — лоскотати ( польське ).

Запатилок — панчоха ( поліське ).

Завгодєй — заздалегідь, наперед ( поліське ).

Стракатися — зустрічатися ( поліське ).

Пуднавеска — повітка ( поліське ).

Крутьольний — меткий ( поліське ).

Сирин — обледеніла кірка на поверхні снігу ( поліське ).

Сівериця — жайворонок ( поліське ).

Місяць на рушанні — повний місяць, що починає зменшуватися ( поліське ).

Могозей — комора для зберігання зерна ( поліське ).

За рукописними спогадами Степана Точиленка, надісланими його сином В. С. Точиленком з м. Одеси.

Клокати — кричати (поліське).