Валентин Чемерис - Ордер на любов (збірник)

А ще Сіноп славився прекрасним місцем розташування, чарівними околицями, чудовим кліматом тощо.

З туристичних довідників, наші дні:

«Сьогодні Туреччина – індустріально-аграрна країна. Основні продукти експорту – текстиль, продукція с/г та хімічної промисловості. В останні десятиліття швидкими темпами розвивається туризм і цьому є своє пояснення: турки ЗАВЖДИ (виділення моє. – В. Ч.) володіли відмінною особливістю – гостинністю».

Сьогодні в Туреччині популярна пісня: «Що Європа без Сінопа».

Ніч була тиха, тепла і зоряна.

Спали коханці з коханками, спали всі мешканці Медінет аль ушшака, Міста коханців, спали гарнізонні вояки – теж разом з коханцями і з усіма мешканцями, спали навіть дозорці на вежах фортеці – а чого канудитись цілу ніч?

За всю історію Сінопа ще жоден ворог на нього не нападав. Та й хто може напасти? Імперія приборкала всіх своїх ворогів, Чорне море, зване Кара-Денізом, належить їй і на його простори без дозволу турків ніхто й поткнутися не може.

Здавалося, що й сам молодик, півмісяць над бухтою спав, укутавшись серпанком ріденьких хмар чи туманом нічним.

Сорок козацьких чайок, несучи на собі 2000 козаків, кожний з яких вартий був доброго десятка, перетнувши Чорне море, причаїлися на рейді перед Сінопом, очікуючи ночі. Оскільки борти їхні піднімалися над водою не високо, то вони були майже непомітні на морській широчіні.

Швидко сутеніло. А далі як у відомого поета:

ВЕЧІР.

НІЧ.

О другій ночі (правда, не зовсім доречно вигулькнув з-за хмар молодик і на морі від нього простягнулася золотиста доріжка) підійшли до Сінопської бухти. З наказу отамана висадили на мол сторожу, щоб пильнувала море, доки козаки робитимуть своє у місті, аби зненацька не підоспіли турецькі судна і не зачинили козаків у бухті – усе передбачив Сагайдачний.

Флотилія швидко увійшла в гавань, ще швидше було ліквідовано прибережну варту в гавані й на причалах.

Залишивши на кожному судні одного-двох козаків, решту, що висадилася, Сагайдачний нечутно повів у сонне місто.

Місяць – золотий молодик – весело сяяв над Містом коханців.

Стояла благословенна тиша. Колихалося, вкриваючись брижами море. І хоч поверхня його була хистка і воно час од часу наче тяжко зітхало, але кращої погоди не варто було й просити.

Солдат місцевого гарнізону, екіпажі суден і населення охопила неймовірна паніка – історичне свідчення!

Це як флотилія Сагайдачного із 40 чайок зайшла серед ночі в бухту і зненацька напала на місто. Козаки везли з собою приставні драбини – кожна чайка їх мала по кілька штук, на запас – і з їхньою допомогою подолавши мури, увірвалися до фортеці, швидко захопили цитадель, а потім і саме місто.

І це всього лише дві тисячі вояків!

Пізніше турецький літописець Мустафа Наїма писатиме: «Увірвавшись в цю прадавню фортецю, вони умертвили у ній всіх правовірних (так уже і – „всіх“? – В. Ч.), пограбували їхні будинки (себто всі будинки цілого міста і це силами всього лише двох тисяч нападників. – В. Ч.), захопили жінок і дочок…» І де б вони їх потім дівали? Усім на чайках місця не вистачило б, та ще враховуючи звільнених бранців, котрих треба було повертати додому і котрим на чайках теж були потрібні місця.

Правда, в інших виданнях Наїма вже пише не про суцільне винищення мешканців міста. Уточнює, що козаки «вирізали гарнізон» і вбивали «кожного мусульманина, який траплявся їм на дорозі».

Звичайно, флотилія запорожців перетинала Чорне море не заради екскурсії до Міста коханців. І не гарні краєвиди Сінопа та його околиць приваблювали воїнство Сагайдачного.

У Сінопі тоді була потужна воєнно-морська база Османської імперії та одна з найбільших її чорноморських верфей. Як тоді казали: «Морське збройне зберігання султана». Крім цього, у Сінопі утримувалися тисячі бранців з України – їх і збиралися звільняти запорожці, для цього в першу чергу й затівався похід.

А ще в Сінопі здіймалася фортеця – одна з найміцніших і найнеприступніших на чорноморському узбережжі Туреччини. Вона була збудована з каміння, із залізними на дві створки воротами і розташовувалася трьома ярусами на високому горбі. По периметру мала 6100 бійниць, а в середині – цитадель з кількома баштами. Гавань Сінопа вважалася першокласною і давала сховок суднам од усіх вітрів, чи не найкраща у всьому Причорномор'ї.