— Не треба казок ні про троянду, ні про царевича… А!.. Ось я знайшов піхви від кинджала. Чому ти прийшла до твого падишаха з ножем?
— Облиш мене! Старі вчать: «Не бий коня, втратиш друга…» — Гюль-Джамал вислизнула й відбігла. — Вай-уляй! Ти задушиш мене! Я тебе боюсь.
Вона кинулася до низьких стулчастих дверей і натрапила на двох служниць, що підслухували.
Шах, важко дихаючи, підійшов до вогнища. В його опуклих, як у бика, очах тремтіли червоні вогники. Він постукав очеретяною паличкою по мідній чашці. З стулчастих дверей з’явився старий слуга з цапиною борідкою і впав перед шахом на долоні.
— Оцю дівчину ввечері привести до килимової кімнати. Чи тут векіль і великий візир? [43] Векіль — доглядач палацу; великий візир (або везир) — начальник державної канцелярії і всіх чиновників.
— Всі чекають на тебе, найсвітліший, а також «пан новин» [44] «Пан новин» — начальник державної пошти.
і троє імамів.
— А хан Джелаль ед-Дін ще не приїхав?
— Опори престолу ще нема.
— Хай чекають. До мене в басейну приведи голяра пофарбувати бороду і банщиків розім’яти спину.
Хорезм-шах вийшов до сусідньої кімнати. Старий слуга, висхлий і згорблений, з червоними сльозавими очима, почав збирати подушки й ватяні ковдри і складати їх у ніші стіни. На килимі щось блиснуло. Старий нахилився й підняв добре відгострений кинджал з ручкою з слонової кістки.
— Це туркменський ніж… О, ці туркменки! їхнього гніву треба берегтись, як укусу отруйного павука каракурта. Передати зараз векілю чи сховати? А хто мене квапить?
Шах затягнув тугіше шнурок шовкових просторих шароварів, обмотав огрядне черево смугастим шарфом, засунув за пояс ніж у срібних піхвах, накинув на плечі довгу, криту парчею соболеву шубу. З ніші в стіні шах обережно вийняв вправно звиту білу чалму і звичним жестом насунув її на довгі напівсиві кучері.
Стримуючи дихання, шах прислухався біля дверей, стискаючи холодне руків’я ножа. «Обережний завжди готовий відбити напад. У темряві звивистих переходів палацу може раптом вразити рука ізмаїліта [45] Ізмаїліти — шіїтська секта вбивць, душителів, дуже могутня в XIII ст., яку згодом розгромили монголи.
, підісланого моїм заклятим ворогом, халіфом багдадським…»
— Ти тут, векіль? — спитав він півголосом.
— Я давно жду мого повелителя.
Шах відсунув дерев’яний засув і прочинив двері. Тьмяно освітлені двома олійними світильниками, низько нагнувши спини, стояли близькі сановники.
Всунувши босі ноги в жорсткі, охололі за ніч туфлі, Мухаммед пройшов до другої кімнати. Там чекали слуги. Один тримав глиняний світильник, другий — срібний таз, третій — глечик з вигнутою вузькою шийкою.
Вони допомогли шахові зробити обмивання біля водойми, де вода стікала в отвір у камінній підлозі. Четвертий слуга подав на витягнутих руках довгий, гаптований шовком рушник і надів на пухлі ноги повелителя вовняні узорчаті носки.
Поки хорезм-шах займався одяганням, векіль повідомляв про останні новини.
— Дуже холодно надворі. Все покрилося білим інеєм… Троє імамів прийшли до палацу і ждуть наказів… Чекає також начальник катів Джіхан-Пехлеван… Учора ввечері з Булгара прибув великий караван на триста верблюдів з партією булгарських сап’янових чобіт і з сотнею полонених урусів. Близько двохсот рабів померло в дорозі, хоч майже кожного дня їх годували просяною кашею з кунжутною олією. Перед цим інший караван було розграбовано туркменськими розбійниками. Мабуть, це справа рук Кара-Кончара.
— Я розгромлю туркменські кочовища! Але найбільше мене непокоять прочани з Багдада. Чи не видно дервішів— арабів з Багдада? Всі вони лазутчики багдадського халіфа, всі вони бажають мені лиха.
— Які негідні люди можуть бажати лиха великому захисникові віри?
— Такими стали мусульмани!
Скінчивши одягання, шах попрямував своєю звичайною дорогою, спершу коридорами, потім крученими камінними сходами. Векіль і євнух з факелом йшли попереду і розчиняли двері. Шах піднявся на верх кам’яної башти палацу.
Розділ другий «НУБА» ІСКЕНДЕРУ ВЕЛИКОМУ
На рівному майданчику, вздовж стіни з бійницями, півколом стояли двадцять сім юних ханів — синів володарів Гуру, Газни, Балху, Баміяну, Термезу та інших областей. Цих юнаків і хлопчиків шах тримав під суворим наглядом при своєму дворі заложниками, щоб їхні батьки, феодальні хани, не відважились підняти меч повстання. У всіх юнаків були в руках барабани Г бубни з брязкальцями.
Читать дальше
