Іскендер Великий — Александр Македонський.
Зеравшан — «золота ріка», що витікає з Гіссарського хребта на південь від Самарканда. Її водами штучно зрошуються самаркандські і бухарські посіви.
Нуба парадне музичне вшанування (військова серенада) Александра Македонського (Іскендера), яке було введено хорезм-щахом Мухаммедом у палацах правителів округів.
Румієць (румі) — грек.
Дада — пестливе від слова «батько», «батенько».
Мусульманство розподіляється на дві головні секти — сунітську, що її сповідують турки-османи, і шіїтську (або шафіїтську), головними прихильниками якої є перси (іранці).
Бобо — дідусь.
Уста — майстер.
Кяшкуль — миска для подаянь у вигляді човника, що виготовляється звичайно з кокосового горіха.
Арк — висока, прикрашена кольоровими кахлями арка, яка правила за парадний вхід до палацу.
Люлі — одне з кочових племен Афганістану.
Рустем — герой іранського народного епосу.
Хазрет — государ.
Диван-арз — державна канцелярія.
За тих часів цукор, який виготовляли з цукрової тростини (індійської та єгипетської), був розкішшю і дуже цінився.
Гелюбсен, гелюбсен — підійди, підійди.
Медицина в арабських вчених в той час стояла дуже високо. Протягом всіх середніх віків європейські медики не видали жодного трактату по офтальмології (вивчення ока), рівного арабським. Тільки на початку XVIII ст. ми помічаємо прогрес, який починає випереджати арабські твори (академік І. Ю. Крачковський).
Мерген — мисливець.
Нукер — воїн з особистого загону хана.
Xена — червона фарба, якою на Сході фарбували долоні, сивіючі бороди, а в поході — хвіст коня.
Караханіди — тюркська династія, що воцарилася в Самарканді у X ст., коли до Середньої Азії вдерлися тюркські племена й оволоділи культурними землями між Сирдар’єю і Амудар’єю. Епоха панування династії Караханідів була для Мавераннагру епохою культурного регресу і ханських утисків, внаслідок яких народні заворушення спалахували не раз (академік В. Бартольд).
Татари — загальна назва багатьох кочових племен тюркського походження, підкорених Чінгісханом. Меркити — одне з цих племен.
Сейхун — назва ріки Сирдар’ї в XIII ст.
У той час Самарканд славився виробом паперу, який вивозився до інших країн.
Яджуджі й маджуджі — назва невідомого народу, що часто згадується в східних казках.
Про це атмосферне явище, схоже на північне сяйво, говорять усі літописці того часу.
Шейх-уль-іслам — глава мусульманського духовенства.
Субудай-багатур і Тохучар-нойон — відомі монгольські полководці, згодом учасники битви біля Калки.
Монголи — тюркське плем’я, до якого належав Чінгісхан.
Нойон — князь.
Курінь — монгольське слово «kurien» означає коло юрт з юртою начальника кочовища в центрі.
За тих часів землю вважали островом, оточеним безмежним морем.
Місто Отрар — до навали монголів було одним із найбільших міст Середньої Азії. У 1219 р. воно було зруйноване Чінгісханом, жителі знищені майже поголовно. Згодом місто було відбудовано і його назва зустрічається в історії Середньої Азії, але воно вже не могло досягти колишньої величі й багатства. Тепер це величезна маса валів і горбів, під якими поховані руїни міста, що поступово згасало. Ці руїни знаходяться поблизу станції Тимур Оренбург-Ташкентської залізниці.
За східними поняттями того часу, правитель однієї держави міг назвати сином лише такого іншого правителя, який перебував у підлеглій, васальній залежності від нього.
«Священний камінь» — великий чорний метеорит, що його зберігають у релігійному центрі мусульман — Мецці; його дуже шанують прочани, вважаючи, що він має чудодійну силу.
Ібліс — дух зла, підступності й пітьми, згадується у корані.
За юних літ Чінгісхан жив у злиднях, був захвачений в полон сусіднім плем’ям і провів три роки у тяжкому рабстві.
Читать дальше
