Наталена Королева - Quid est Veritas?

Римляни називали того бога Амор, або Купідо.

Каламос — тростинова паличка-перо (порівн. каламар). Існували і школи гетер, звані «музейони» (від муз), де їх навчали не тільки музики, співу, декламації, танців, але й філософії, а також складати вірші. Звичайно гетери мали якесь підприємство (торгівлю зерном, олією), щоб бути вільними й не залежати від ласки чоловіків.

Гори — богині «годин людського життя».

За деякими легендами XII століття, Йосиф Ариматейський мандрував світами аж до Індії й Тибету, шукаючи тієї мудрості-філософії, якої не знайшов ані в Юдеї, ані у грецьких мудреців.

Арморика — Бретань (Bretagne) на півночі Франції (не плутати з Британією-Англією!)

Це місто нагадує Аполлоній Тіанський і перський мудрець Сасендеймах, але не дають жодних точних географічних даних, де воно.

Бенарес в Індії.

Віра Заратустри, що існувала 600 літ перед християнством.

Саме за це був Йосиф Ариматейський виключений синедріоном із «справновіруючих» юдеїв. Виключення Йосифа Ариматейського є історичним фактом.

Олександрійський стиль дуже пишний, був мішаниною єгипетського стилю з класично грецьким, еллінським.

Salve! Привіт! — звичайно викладали мозаїкою це слово привітання на порозі вілл та предіол.

Опис келеха — не фантазія авторки, а взято його з опису так званого «Баальбекського келеха», знайденого коло 1919–1920 р. в Сирії, в околиці Баальбека. Біля будівлі якогось торговельного підприємства знайшли дивну гробницю. У центрі на золотій таці стояв згаданий келех. Довкола стояли урни, повні золота. Французький єгиптолог М. Масперо, якому власник підприємства, E. Eddot, що плекав шовкопрядів, показав келех, заявив, що келех належить до часів Христових. У келеху було трохи засохлої тектини, яка могла бути кров’ю. Лондонські та каїрські музеї хотіли купити келех, але власник вимагав таку ціну, що жоден музей не міг її заплатити. Отже, можливо, що цей… «Ґрааль» ще й нині зберігається в сейфі Бейрутського банку.

З буддійських мотивів про «день» і «ніч» Будди. Вістуни «благої вісті» час від часу приходять, щоб збудити людство, огорнене пітьмою «ночі Будди».

З буддійських джерел і вірувань.

З буддійських джерел і вірувань.

З філософії неоплатоніків, яка розвинулася далеко пізніш. Але початки її вже й у ті часи хвилювали «шукачів мудрості», чи «істини», хоч не були ще оформлені.

Опис келеха взятий із легенд. Бо ж смарагд такої величини в дійсності межує вже з фантастичною уявою. Смарагд надзвичайно крихкий і ніжний.

Так звані «місячні самоцвіти» я бачила лише в Персії, де їм приписують різні таємні впливи. Ці самоцвіти дійсно барвою нагадують місяць уповні; мають матово-срібний, незвичайно м’який відтінок, але при тому вони переливчасті, як опали.

Цей старий переказ про «посланців Світла» я чула перед першою світовою війною двічі. Один раз в Індії, другий — ночуючи перед Сураханським храмом (коло Баку), зачиненим на ніч. Тому, що я тоді добре говорила перською та арабською мовами, то приєдналася до гуртка прочан-персів, поклонників «Святого Світла». Майже всю ніч ми просиділи коло багаття, слухаючи то одного, то другого із старших прочан, що розповідали різні старовинні події, повір’я, вірування… Незабутні часи!.. І незабутня з них радість!

У Саронській долині навесні бувало незвичайно багато квітів, переважно нарцисів.

Звичайний у ті часи напис-епітафія на жіночих гробницях.

Перська форма наймення Валтазар, відомого більш європейцям. Перси запевняють, що Баал-Фазар (чи Валтазар) був не тільки одним із тих трьох володарів, що прийшли до Вифлеему, але що був він і священиком перської релігії «Святого Світла». Ці перські священики звалися «магі» — то був їх офіційний титул.

Перська легенда (як і Платон) називає цю землю «Атлантидою», бо була вона в Атлантійському океані, десь між Африкою та Іспанією, яка є відірваним шматком Африки, на що вказує розміщення гірських кряжів, рослинність, ґрунт.

Легенда, звичайно, приєднана вже в часи хрестових походів. Бо Гора Спасіння — Mont Salvat (на півдні Франції) часто згадується в легендах про св. Грааля.