Наталена Королева - Quid est Veritas?

Такий закон дійсно був: слово «Адонаї» було заборонено вимовляти вголос, привселюдно. Лише первосвященик міг його вимовляти у храмі, у «Святая Святих».

З перських леґенд-казок.

Таким способом, кидаючи палички з написами перед вівтарем у храмі, юдейські священики відповідали вірникам, які в них прохали поради у своїх справах.

Найбільш урічливими й лихими вважали юдеї очі без полиску, що трапляються досить рідко. Сама авторка бачила єдиний раз в житті такі очі. Але, мусить зазначити, жодного лиха їй не вчинили.

Таке правило дійсно існувало, як взагалі існувало безліч дрібних і найдивовижніших наказів, заборон, повір та забобонів, у які свято вірили, як і в основні постанови Закону Мойсеевого.

Існувала й така професія.

Геєнна, назва долини за мурами Єрусалима. Туди звалювали все непотрібне, здохлих тварин тощо. А коли назбиралося того багато, поливали смолою й палили. Звідти порівняння до Геєни вогненної і пекла, в якому перебувають злі духи та душі осуджених.

Все це тогочасні юдейські вірування.

Все це тогочасні юдейські вірування.

Все це тогочасні юдейські вірування.

Pater Familias — батько родини.

Такий старожидівський закон дійсно був.

Ad rem — до речі, до справи.

Optimi — великі, славні.

Перські троянди темно-червоні, як із оксамиту, з дуже сильним приємним ароматом.

Про Йосифа з Ариматеї є й такі дані. Але не перевірено, чи дійсно сам він відбув подорож до Індії, шукаючи «мудрості».

Фімбрії — ритуальні китиці, що їх мусіли носити на своїх плащах правовірні жиди.

Мала «сова-пустельниця»; в Україні звана «пущик». Цікаво, що і в Україні її крик має той самий сенс, може, тому, що цей крик справді звучить дуже сумно й зловісно. А може, тому, що почути його можна досить рідко. Бо «пущик» нечасто з’являється коло людського житла, хіба коли це житло коло лісу або оточене великим старим парком чи садом. Переважно живе «пущик» або в місцях пустинних, звідки і його назва «пущик», або десь на самоті, коло самітних осель, замків, церков, на цвинтарях.

Про Йосифа з Ариматеї існує припущення, і то не безпідставне, що він не був вузькоправовірним гебраєм, але невтомним шукачем Істини і Правди. Тому шукав мудрості і в грецьких філософів, і навіть, можливо, подорожував, шукаючи Істини та Мудрорті, як Аполлоній Іранський, і до Індії.

Що Йосиф Ариматейський був дійсно в добрих відносинах з Пилатом, стверджують факти в Євангелії (видача тіла Христового), і те, що нічого не вдіяли йому юдеї по смерті Христовій, коли переслідували, нищили й засилали на вигнання (як Лазареву родину) апостолів, учнів та близьких Христові людей. Радникові Йосифові Ариматейському, хоч і виключеному Найвищою Радою з громади «вірних», не сталася зовсім жодна шкода.

Особа історична.

Дійсно мав звання «цезаревого названого брата», бо був і такий титул.

Історичний факт та історичні слова.

Гебрайська леґенда про «св. Грааля — земний келех». До неї нав’язує свою книгу під заголовком: «Montsalvat» французький письменник і член Академії П’єр Бенуа (Pierre Benoit), друковану 1957 р. У цій книзі «келех св. Грааля» приносить смерть усім, що його шукають. У мусульман Ангел Смерті Азраель приносить людям смерть не напуванням їх з келеха смерті, але цілуючи їх в уста.

З юдейських легенд і повір.

З юдейських легенд і повір.

Можливо, що це були причини, чому келех св. Грааля був у стародавніх юдейських легендах келехом нещастя і прокляття.

Ріжкове дерево, або «каруба», дає великі, чорні, тверді й солодкаві струки. У країнах середньоєвропейських, як Чехія, Австрія, Німеччина, ці струки купують і гризуть їх діти. У Чехії називають ці струки «Святоянський хліб». У південних країнах (Іспанія, Італія, а також на Сході) ріжками годують кіз, кроликів. «Карубу» вживають на різні інкрустації деревом по дереву, бо воно дуже гарне.

Особи історичні, потім канонізовані римо-католицькою церквою. Максимін був потім першим християнським єпископом у місті Екс (Аіх) у Провансі, в дельті Рони. Там поховано його тіло. Місто Екс у римлян звалося Aquae Sextiae, воно було засноване римлянами року 123 перед Різдвом Христовим.