Franz Kafka - Стук у браму

Здесь есть возможность читать онлайн «Franz Kafka - Стук у браму» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: foreign_prose, literature_20, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Стук у браму: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Стук у браму»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Франц Кафка (1883–1924) – знаменитий австрійський письменник, один з творців модерної прози ХХ століття, більшість творів якого були опубліковані вже після смерті автора. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Замок», «Процес», «Америка», а також «Листи до Мілени. Лист батькові». Оповідання («Опис однієї боротьби», «Нора», «Дослідження одного пса» та ін.), що зібрані в цьому виданні, як і інші твори Кафки, просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом і здатні пробуджувати в читачеві почуття тривоги. Герої оповідань – це люди, яких байдуже суспільство відторгає, бо вони – інакші, а значить «хворі», тому їм немає місця серед звичайних людей. Вони мають піти… На жаль, саме це в реальному житті відчував і сам Кафка.

Стук у браму — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Стук у браму», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Так, великий ринок.

Вона була сонна, спиралася лівим ліктем на синій вузол, і голова її важко лежала на долоні, яка вдавилася в м’ясо щоки до самої вилиці.

– Яка вона молода, – мовив вояжер.

Рабан вийняв з кишені жилета гроші, отримані ним у касира, і перелічив їх. Він довго тримав кожну монету сторч між великим і вказівним пальцями і ще крутив її кінчиком вказівного на внутрішній стороні великого туди і сюди. Він довго розглядав зображення імператора, потім накинув оком на лавровий вінок і на те, як той був зав’язаний на потилиці стрічковими вузлами і бантами. Нарешті він вирішив, що сума вірна, і поклав гроші у великий чорний гаманець. Але коли йому потім захотілося сказати мандрівникові: «Це подружжя, ви не думаєте?» – потяг зупинився. Шум руху припинився, кондуктори заходилися викрикувати назву якогось пункту, і Рабан промовчав.

Потяг їхав так повільно, що можна було уявити собі, як обертаються колеса, та несподівано він помчав схилом, і раптово за вікнами довгі поручата мосту почали розбігатися нарізно і знову збігатися – так здавалося.

Рабанові сподобалося тепер, що потяг так поспішає, бо він не хотів би залишитися на останній зупинці. «Якщо там темно, якщо нікого там не знаєш, якщо так далеко до будинку. Тоді там, напевно, і вдень страшно. А інакше чи на наступній станції, або на попередній, або на іншій згодом, або в селі, куди я їду?»

Комівояжер раптом заговорив голосніше. «Ще ж далеко», – подумав Рабан.

– Пане, ви ж знаєте це не гірше за мене, ці фабриканти посилають своїх людей в найглухіші кути, вони добираються до найпаскудніших крамарів, і думаєте, вони призначають їм інші ціни, ніж нам, гуртівникам? Пане, дозвольте сказати вам це, абсолютно такі ж ціни, не далі як учора я бачив на власні очі. По-моєму, це підлість. Нас душать, за нинішніх умов нам просто взагалі неможливо робити справи, нас душать.

Він знову глянув на Рабана. Він соромився сліз, які стояли в його очах; він притиснув до рота суглоби пальців лівої руки, бо його губи тремтіли. Рабан відкинувся назад і лівою рукою тихенько посмикав свої вуса.

Крамарочка, навпаки, прокинулася й, усміхаючись, погладила свій лоб обома руками. Комівояжер говорив тихіше. Жінка ще раз прибрала зручну для сну позу, вона задрімала на своєму вузлі і зітхнула. На її правому стегні натяглася спідниця. За нею сидів пан у кепі і читав газету. Дівчина навпроти нього, ймовірно, його родичка, попросила його – і схилила при цьому голову до правого плеча – відкрити вікно, бо їй було дуже жарко. Він сказав, не підводячи очей, що зараз це зробить, тільки спочатку дочитає якийсь розділ у газеті, і показав їй, який розділ він має на увазі.

Крамарка не змогла більше заснути, вона випросталася і глянула у вікно, потім довго дивилася на керосинове полум’я, що жовтіло попід стелею вагона. Рабан на хвилину заплющив очі.

Коли він розплющив їх, крамарочка якраз надкушувала покрите коричневим мармеладом тістечко. Вузол поруч з нею був розв’язаний.

Комівояжер мовчки курив сигару і весь час вдавав, що струшує з її кінчика попіл. Інший длубався вістрям ножа в механізмі кишенькового годинника, це було чутно.

Майже заплющеними очима Рабан смутно побачив ще, як пан у кепі потягнув за віконний ремінь. Увірвалося прохолодне повітря, чийсь солом’яний капелюх злетів з гачка. Рабан подумав, що він прокидається і тому його щоки так освіжіли, або що відкривають двері і тягнуть його в кімнату, або що він якось помиляється, і швидко заснув, глибоко дихаючи.

[II]

Підніжок ще трохи тремтів, коли Рабан тепер сходив з нього. У його обличчя після вагонного повітря штовхнув дощ, і він заплющив очі… На бляшаний навіс перед будівлею станції шумно лив дощ, а на навколишній простір лише так, що здавалося, ніби чуєш, як рівно дме вітер. Підбіг босоногий хлопчисько – Рабан не помітив звідки – і, захекавшись, попросив дозволити йому понести валізу, бо йде дощ. Але Рабан сказав: так, іде дощ, тому він поїде омнібусом. Його допомога Рабанові ні до чого. У відповідь хлопчисько зробив таку гримасу, наче вважав, що йти пішки під дощем, доручивши валізу носієві, шляхетніше, ніж їхати, негайно повернувся і втік. Коли Рабан захотів покликати його, було вже пізно.

Видно було, як світяться два ліхтарі, і станційний служитель вийшов з дверей. Він, не гаючись, пройшов під дощем до паротяга, став там, схрестивши руки, і почекав, поки машиніст не нахилився над своєю огорожею і не поговорив з ним. Покликали служителя, той з’явився, і його відрядили назад. У багатьох вікнах потяга стояли пасажири, і, що дивитися їм доводилося на звичайну станційну будівлю, то погляд їхній, напевно, був похмурий, повіки стискалися, як під час поїздки. Дівчина, що похапцем прибігла на перон з путівця під квітчастою парасолькою від сонця, поставила розкриту парасольку на землю, сіла і, випроставши ноги, щоб її спідниця швидше висохла, взялася погладжувати кінчиками пальців напнуту спідницю. Горіли тільки два ліхтарі, її обличчя годі було розгледіти. Служитель, який проходив повз, висловив своє невдоволення тим, що під парасолькою утворюються калюжі, він округлив перед собою руки, щоб показати величину цих калюж, а потім заходився долонями, то однією, то іншою, гребти повітря, як риба, що йде в глибину, щоб роз’яснити, що ця парасолька заважає руху.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Стук у браму»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Стук у браму» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Стук у браму»

Обсуждение, отзывы о книге «Стук у браму» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x