Hermann Hesse - Казки, легенди, притчі

Неможливо передати той жах, який охопив мого бідолашного батька, коли побачив, що він накоїв своїм мистецтвом! Нереїда, посміхаючись, підійшла ближче й передала йому перлове намисто, і у її руках він побачив мертве тіло надзвичайно вродливого юнака. За вбранням батько впізнав у ньому одного з грецьких моряків. Обличчя його було смертельно-бліде, кучері колихали морські хвилі. Русалка ніжно притискала юнака до грудей і гойдала його на руках, немов маленького хлопчика.

Тільки-но мій батько побачив це, як заголосив і прокляв себе та своє мистецтво. Русалка тієї ж митті зникла в глибинах моря разом із мертвим коханим, а на піщаному березі лежало перлове намисто. Оскільки зарадити нещастю було вже неможливо, батько взяв намисто й приніс його під одягом додому, там він розірвав його, щоб розпродати перлини по одній. З вилученими коштами він сів на корабель, який прямував на Кіпр, і вже було думав, що назавжди позбувся будь-якої нужденності. Однак володіння грішми, які обагрила кров невинної людини, обернулося для нього численними лихами. Шторми й корсари повідбирали в нього всі його статки, і на батьківщину він повернувся тільки через два роки, мов жебрак із корабля, що зазнав трощі.

Упродовж усієї розповіді пані лежала на перині й дуже уважно слухала оповідь. Коли ж карлик завершив свою розповідь і затим замовк, вона, не промовивши жодного слова, застигла в глибоких роздумах, доки гондольєр не припинив гребти в очікуванні на наказ повертати назад. Тоді вона стріпнулася, немовби від якогось лячного сну, махнула рукою гондольєру й запнула перед собою завісу. Весляр поспішно розвернувся, і гондола полетіла назустріч місту, немов чорний птах, а самотній карлик дивився спокійно й зосереджено поверх темної лагуни, мовби обдумуючи якусь нову історію.

Вони швидко дісталися міста, і гондола стрімко рухалася по Ріо Панда [18] Ріо Панда – назва одного з венеціанських каналів. , а затим і численними маленькими каналами.

Цієї ночі сон Маргеріти був дуже неспокійним. Через історію з любовним напоєм вона, як це й передбачав карлик, прийшла до думки, що їй і самій варто скористатися таким самим засобом, щоб міцніше прив’язати нареченого до себе.

Наступного дня вона завела про це розмову з Філіппо, але не напряму, а немовби з переляку ставила йому різні запитання. Спочатку вона намагалася довідатися, як можна приготувати такий любовний напій, і чи можна знайти сьогодні того, хто знається на секреті приготування, і чи не містить напій отруйні та шкідливі соки, і чи не має він такого запаху, що могло б викликати підозру в того, хто його питиме. Хитрий Філіппо байдуже відповідав на всі ці запитання, ніби він нічого не помічає з прихованих бажань своєї пані, і тому вона змушена була висловлюватися дедалі ясніше і, врешті-решт, прямо запитала, чи не знайдеться у Венеції хтось такий, хто міг би приготувати такий напій.

Тоді карлик засміявся і вигукнув:

– Ви, здається, недостатньо довіряєте моїй вправності, моя пані, якщо вважаєте, що я не засвоїв свого часу від мого батька, який був великим мудрецем, ці найпростіші ази магії.

– Отже, ти й сам міг би приготувати такий любовний напій? – вигукнула пані з великою радістю.

– Нема нічого простішого, – відповів Філіппо. – Тільки я не збагну, навіщо вам моє мистецтво, якщо ви досягли мети Ваших бажань – вашим нареченим є один із найвродливіших і найбагатших чоловіків.

Однак красуня не відступала і, врешті-решт, карлик явно неохоче підкорився. Він отримав кошти на придбання потрібних трав і таємничих засобів, і потім, якщо все буде гаразд, йому був обіцяний щедрий подарунок.

За два тижні все було готове, і карлик приніс чародійний напій у маленькій блакитній пляшечці, яку отримав від своєї пані з її туалетного столика. Оскільки дата від’їзду пана Бальдассаре на Кіпр уже стрімко наближалася, потрібно було спішно діяти. Якось пообідді в один із наступних днів Бальдассаре запропонував нареченій розважальну прогулянку, нікого про це не сповістивши, і це в той час, коли через спеку о цій порі року ніхто не влаштовував ніяких прогулянок – це здалося Маргериті, як і карлику, слушною нагодою.

Коли на визначений час Бальдассаре підплив із гондолою до задніх дверей будинку, Маргеріта вже чекала на нього, поряд із нею стояв Філіппо. Він заніс у човен пляшку вина та кошик із персиками, а після того, як пан і пані сіли в гондолу, знайшов собі місце десь позаду ніг гондольєра. Молодому панові не сподобалося, що Філіппо їде разом із ними, але він стримав себе, щоб не сказати чогось зайвого, бо в останні дні перед від’їздом намагався більше, ніж це робив раніше, підкорятися бажанням коханої.