Yevgeny Zamyatin - 1984. Ми

Метою Партії було не просто завадити чоловікам і жінкам будувати романтичні відносини, які були поза її контролем. Її справжня, негласна мета полягала у тому, щоб позбавити статевий акт будь-якого задоволення. Не стільки любов була ворогом, скільки еротизмом, як у шлюбі, так і поза ним. Всі шлюби між членами Партії мали бути схвалені спеціальним комітетом. І – хоча ця причина ніколи офіційно не озвучувалась – у дозволі завжди відмовляли, якщо певна пара справляла враження такої, де між партнерами існує фізичний потяг. Єдиною метою шлюбу та сім'ї вважалося народження дітей для їх майбутньої служби на благо Партії та держави. Статевий акт повинен був розглядатися як злегка огидна незначна процедура, на зразок клізми. Це знову ж таки ніколи не говорилося прямо, а завуальовано вкладалося у свідомість кожного члена Партії з самого дитинства. Для цього й існували такі організації, як Молодіжна антисексуальна ліга, які виступали за повну цнотливість для обох статей. На їх думку, всі діти повинні народжуватися шляхом штучного запліднення («штучзаплід» на новомові) та виховуватися у державних установах. Вінстон розумів, що все це було не серйозно, але якимось чином це цілком відповідало загальній партійній ідеології. Партія намагалася викорінити сексуальний інстинкт як такий або, якщо його не можна було викорінити, то перетворити його на щось брудне та ганебне. Він не знав, навіщо їм це, але чомусь це здавалося йому логічним і природним. Що стосується жінок, то зусилля Партії у цьому плані виявилися вельми успішними.

Він знову подумав про Кетрін. Вже минуло років дев'ять, десять, а може й одинадцять з тих пір, як вони розлучилися. Він напрочуд рідко про неї згадував. Бувало, він взагалі забував, що колись був одружений. Вони були разом близько п'ятнадцяти місяців. Взагалі Партія не дозволяла розлучення, але дозволяла жити окремо у випадках, коли у пари не було дітей.

Кетрін була високою, білявою, стрункою та граціозною дівчиною. У неї були правильні витончені риси обличчя, і зовнішність її можна було б назвати благородною, аж поки не ставало зрозумілим, що за цим красивим обличчям ховається лише цілковита дурість та фанатичність. Він зрозумів це ще з самого початку їх сімейного життя, коли пізнав її трохи краще. Всі думки в її голові зводилися до партійних гасел, і вона беззаперечно вірила у всю маячню, якою годує людей Партія. «Заїжджена платівка» – ось як він називав її у власній свідомості. І навіть з цим він міг би миритися, якби не одне – секс.

Як тільки він торкався її, вона вся здригалася і застигала. Обіймати її було наче обіймати колоду. І ще більш дивним було те, навіть коли вона притискала його до себе, йому здавалося, що вона одночасно відштовхує його щосили. Все її тіло ставало наче дерев'яне. Вона лежала з заплющеними очима, вона не опиралася, але і допомагала. Було таке враження, що вона просто виконує якусь партійну вказівку. Це ставило Вінстона у вкрай незручне положення, а через деякий час це взагалі стало нестерпним. Але навіть тоді він готовий був жити з нею, якби вони просто домовилися зберігати цнотливість, і на цьому все. Але, як не дивно, цю ідею відкинула сама Кетрін. Вона сказала, що вони повинні «зробити» дитину. Тож цей спектакль абсурду повторювався регулярно – раз на тиждень. Вона навіть нагадувала йому про це вранці, як про щось, що потрібно було зробити ввечері і про що не можна забувати. У неї було дві назви для цього. Одна «зробити дитину», а друга «наш партійний обов'язок» (так, вона дійсно використовувала цю фразу). Незабаром у нього навіть з'явився певний страх перед майбутнім заняттям. Але, на щастя, дитину зробити ніяк не вдавалося, і в кінці кінців вона погодилася залишити спроби, і незабаром вони розлучилися.

Вінстон беззвучно зітхнув. Він знову взяв ручку і написав:

«Вона плюхнулась на ліжко і одразу ж, без будь-якої попередньої підготовки, найгрубішим і найвульгарнішим чином задерла спідницю. Я…»

Він наче зі сторони побачив себе у тьмяному світлі лампи у кімнаті, де пахло клопами і дешевими парфумами. Його переповнювало почуття безсилля та обурення, і навіть у момент екстазу він думав про біле застигле тіло Кетрін, яке завжди буде належати лише Партії. Невже так буде завжди? Чому у нього не може бути нормальних стосунків із жінкою замість цих мерзенних зносин раз на кілька років? Але справжні романтичні стосунки були просто неможливими. Всі партійні жінки були однакові. Цнотливість та відданість Партії – це все, що їх цікавило та хвилювало. Завдяки систематичним промиванням мізків ще з раннього дитинства та ахінеї, яку вкладали в їх голови у школі та у загоні юних розвідників, а потім і у Молодіжній лізі, завдяки лекціям, парадам, пісням, гаслам, маршам та обливанням крижаною водою, природним почуттям та емоціям не залишилося місця. Розум підказував йому, що повинні бути винятки, але серце відмовлялося у це вірити. Всі партійні жінки були неприступні, як і вимагала Партія. Але навіть більше, ніж бути коханим, йому хотілося зламати цю стіну байдужості, навіть якщо це було б всього один раз за все його життя. Повноцінний статевий акт вважався бунтом. Пристрасть вважалася злочином. Навіть якби йому вдалося збудити Кетрін та зайнятися з нею коханням, це могли розцінити як розбещення та згвалтування, хоча вона була його дружиною.