Franz Kafka - Листи до Феліції (1913)

Твоїми пропозиціями, кохана, щодо іншого розпорядку дня я скористатися не зможу. Єдино можливе – залишити все як є; якщо не витримаю – тим гірше; але я вже як-небудь витримаю. Однієї-двох годин для писання недостатньо (не кажучи вже про те, що Ти і для моїх листів Тобі часу не передбачила), десяток годин було б якраз, але оскільки це недосяжно, треба недосяжного хоча б прагнути, а не перейматися собою – я і так безбожно погано використовував останні дні для роботи, треба це переломити, мене це просто вбиває, сьогодні ось знову нічого не написав і, коли ввечері ліг, через власну втому на якийсь час впав у такий розпач, що в півсні молився, нехай мені дадуть в руки всі підвалини світу, вже я б ними струсонув! О, леле мій! Ех, кохана…

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Герберт Ойленберґ отримав премію Шиллера в 1912 р. за п’єсу «Белінда».

Образ човна, мабуть, пов’язаний з тим, який Кафка виводить у своєму листі від 3 грудня 1912 р.

Див. лист Кафки від 29–30 грудня 1912 р.

Кафка натякає на сцену з незакінченого роману «Америка».

Натяк на роман «Америка».

«Прощайте» ( фр. ).

Президентом закладу страхування від нещасних випадків працівників був д-р Отто Прібрам. Кафка потоваришував з Евальдом Прібрамом, сином президента, на схилку своїх шкільних та університетських років. Див. Лист Кафки з 10-го на 11 березня 1913 р.

Гелер – грошова одиниця Австро-Угорщини – одна десята крони, карбувався з неповноцінних металів: нікелю (20 і 10 г) та міді (2 і 1 г). Після розпаду Австро-Угорщини ще деякий час залишався в обігу.

Мова, певно, про «Червону кімнату» (Röda rummet).

Див.: Ola Hansson, «Erinnerungen an Strindberg», Die Neue Rundschau, 1912, Nr. Ir, S. 1536 ff. und Nr. 12, S. 1724ff.

Див. Лист до батька, приготування до весілля.

В остаточному варіант просто блідим [ «напрочуд блідим» закреслено, між рядків написано: «Це не що інше, як кокетство, вигляд я маю звичайнісінький і такий, як той, серпневий»].

Дом’є Оноре Вікторен (1808–1879) – французький художник-графік, живописець і скульптор, найбільший майстер політичної карикатури XIX століття. Склав собі в 1840-х роках гучну популярність карикатурами на політичні обставини, суспільне і приватне життя видатних людей тодішньої Франції.

Натяк на зауваження Йозефа Поллака «Добрий вечір, Франце! Як справи? Що ти пишеш вдома?». Див. Лист Кафки з 10-го на 11 січня 1913 р.

Пор. лист Кафки від 24 листопада 1912 р.

Мова, певно, про однойменний твір австрійського композитора Йоганна Реша (1830–1891), знаного з бальної музики.

Бубер виступав з доповіддю на тему «Міф юдеїв» на урочистому вечорі об’єднання «Бар Кохба».

«Вона призналася, що їй хочеться пройти об руку з ним по вулицях» ( фр. ) ( пер. Д. Паламарчука ).

Мова про видання 1916 року.

Айзольт Ґертруда (1870–1955) – відома німецька актриса з берлінської трупи Макса Райнгарда.

« Jedermann » – драма Гуґо фон Гофмансталя (1911).

Ілюстрований щотижневик, заснований 1853 р. видавцем Ернством Кайлем і редактором Фердинандом Штолле у Ляйпциґу.

Назва статті (1863) Фридріха Гофманна у «Gartenlaube».

Навесні 1910 р. російський балет дав гостьову виставу на сцені Німецького театру в Празі.

Про танцівницю Едуардову пор. Щоденники (1910). В одному місці Кафка, приміром, описує її портрет: «Просто неба танцівниця Едуардова не така гарненька, як на сцені. Бліда цера, оті вилиці, які так напинають шкіру, що на всьому обличчі ледве помітиш якийсь порух; великий ніс, який немовби виступає з заглиблення і з яким жарти погані – тут не спробуєш, чи твердий у нього кінчик, і не схопишся легенько за перенісся, не поведеш туди-сюди, проказуючи: «А тепер ходімо зі мною»» (Кафка Ф. Щоденники. К., 2000. С. 9—10. Пер. Л. Логвиненка). Насправді мова про відому російську балерину Євгенію Едуардову (1882–1960).