ДЖУЛІ: Ти можеш придбати собі невеличке коритце з олова або скористатися шлангом…
ЛОЇЗ: Замовкни вже!
ДЖУЛІ: ( не звертаючи уваги ) Залиш рушника.
ЛОЇЗ: Що?
ДЖУЛІ: Залиш рушника, коли підеш.
ЛОЇЗ: Цього рушника?
ДЖУЛІ: ( дуже мило ) Так, я забула свого рушника.
ЛОЇЗ: ( озираючись уперше ) Ти зовсім дурепа? У тебе навіть халата нема.
ДЖУЛІ: ( також оглядаюсь ) Дійсно нема.
ЛОЇЗ: ( з підозрою ) Як ти потрапила сюди?
ДЖУЛІ: ( сміється ) Я, мабуть, …я, мабуть, якось прослизнула. Ну знаєш – така собі біла фігура, що прослизає по сходах, і…
ЛОЇЗ: ( сварливо ) Ти маленька негідниця Ти не маєш жодної гордості чи самоповаги?
ДЖУЛІ: Маю досить і того й іншого. Я думаю, що це як раз і доводить. Я дуже добре виглядала. Я насправді досить мила у своєму природному стані.
ЛОЇЗ: Ах, ти ж…
ДЖУЛІ: ( думаючи вголос ) Я хочу, щоб люди не носили одягу. Я здогадуюсь, я мала б народитись язичницею, або ж тубільцем, чи щось таке.
ЛОЇЗ: Ти…
ДЖУЛІ: Мені минулої ночі наснилося, що однієї неділі до церкви маленький хлопчик приніс магніт, який притягував тканину. Він постягав одяг відразу з усіх, що привело їх у жахливий стан: люди плакали, кричали без кінця, ніби вони вперше виявили свої власні шкури. Тільки я не хвилювалася, бо просто сміялася. Мені довелося збирати пожертви, тому що ніхто інший цього не міг зробити.
ЛОЇЗ: ( не звертаючи увагу на цю промову ) Ти хочеш сказати, що якби я не прийшла, ти б побігла назад до своєї кімнати… го… голою?
ДЖУЛІ: Au naturel – звучить набагато краще.
ЛОЇЗ: А якби у вітальні хтось був?
ДЖУЛІ: Ніколи ж ще не було до цього часу.
ЛОЇЗ: До цього часу! Кари Господні! Скільки разів…
ДЖУЛІ: До того ж зазвичай у мене є рушник.
ЛОЇЗ: ( повністю приголомшено ) Святі угодники! Тобі треба було відлупцювати як слід, сподіваюсь, ти все ж попадешся якось. Я сподіваюсь, що у вітальні, коли ти вийдеш, буде з десяток міністрів, а також їхні дружини та дочки.
ДЖУЛІ: У вітальні не вистачило б місця для них, – відповіла Чепурунка Кейт з Району Пралень.
ЛОЇЗ: Гаразд. Ти зробила собі ванну; ти у ній і лежи.
(ЛОЇЗ рішуче направляється до дверей.)
ДЖУЛІ: ( з тривогою ) Гей! Гей! Мене не хвилює халат, але мені потрібен рушник. Я не можу витиратися шматочком мила та мокрою мочалкою.
ЛОЇЗ: ( вперто ) я не буду потакати такому створінню. Витирайся як хочеш. Можеш покататися по підлозі, як тварини, які не носять одяг.
ДЖУЛІ: ( знову задоволено ) Добре. Забирайся!
ЛОЇЗ: ( гордо ) Ага!
(ДЖУЛІ вмикає холодну воду і пальцем спрямовує струмінь на ЛОЇЗ. ЛОЇЗ швидко виходить, гримаючи дверима за собою. ДЖУЛІ сміється і вимикає воду)
ДЖУЛІ: (співає)
Від «Ерроу» комірець він мав
Дівчинку зустрів та цілував
У вагоні, що в Санта-Фе прямував
Посмішка від «Пебеко» у неї була
Та плаття від «Люсіль» вона вдягла
Трам-пам-пам якось вони…
(Вона переходить на свист і нахиляється вперед, щоб увімкнути крани, але здригається від трьох гучних ударів у трубах. Вона замовкає на мить – а потім вона говорить у кран, ніби це телефон)
ДЖУЛІ: Алло! ( Нема відповіді ) Ви сантехнік? ( Нема відповіді ) Ви водопровідник? ( Один гучний, глухий удар ) Що вам треба? ( Нема відповіді ) Я вважаю, що ви привид. Це так? ( Нема відповіді ) Ну, тоді перестаньте стукати. ( Вона тягнеться і вмикає кран гарячої води. Вода не тече. Тоді вона знову кричить прямо в кран ). Якщо ви сантехнік – це підступ. Увімкніть негайно. ( Два гучні, глухих удари ) Не сперечайтесь! Мені потрібна вода… вода! Вода!
(У вікні з’являється голова молодого чоловіка – голова, прикрашена тонкими вусами та симпатичними очима. Останні намагаються розгледіти хоч щось, і хоча вони не бачать нічого, крім багатьох рибалок із сітками та великого багряного океану, вони вирішують почати говорити)
МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: Хтось знепритомнів?
ДЖУЛІ: ( здригається і прислухається уважно ) Це кішка стрибнула!
МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: ( співчутливо ) Вода не допомагає при знепритомненні.
ДЖУЛІ: Допомагає! Бо ніхто не казав про знепритомнення!
МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: Ви щось сказали про те, що кішка стрибнула.
ДЖУЛІ: ( рішуче ) Ні, не казала!
МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: Ну, ми можемо обговорити це пізніше. Ви готові йти? Або ви все ще відчуваєте, що якщо ми зараз підемо разом, то почнуться плітки?
ДЖУЛІ: ( посміхається ) Плітки! Хіба ж? Це буде більше ніж плітки – це буде справжній скандал.
Читать дальше