Енн Файн: Борошняні немовлята

— Вона відросла, але іншої форми.

Рік Тулліс так перегнувся через парту, що здавалося, він от-от втратить рівновагу й упаде.

— Пане, або можна робити мило!

— Так! Мильна фабрика!

— Фуллер побився об заклад і з’їв гігантський шматок мила!

— Воно з нього верталося вісім разів !

— Ото була сміхота!

— Бачили б ви його обличчя. Блідий, як личинка!

Цю ідею одразу підхопив Філіп Брустер і крикнув на весь клас:

— Так! Личинки!

— Личинкова ферма!

— Точно! Чому ми не можемо розводити личинок?

— Ми їх розводили минулого року. І позаминулого теж!

— Моя мама не могла навіть дивитися на них! Казала, що це гидко.

— А відповідальним за личинок призначили забіяку Флетчера.

— Під кінець він їх майже видресирував .

Пан Картрайт похитав головою. Він не любив убивати ентузіазм, тим паче коли це стосувалося навчання. Але факт залишається фактом, особливо у школі.

— Перепрошую, Саджиде, можна запитати дещо особисте? Чи склав ти іспит з фізики наприкінці минулого триместру? [2] У великобританській середній школі навчальний рік зазвичай ділиться на три частини (триместри), кожна з яких триває приблизно по три місяці ( прим. перекладачки ).

Саджид відразу намурмосився.

— Ні, пане, не склав.

— А ти, Ріку, склав іспит з хімії?

Рік Тулліс розсміявся. А з ним — усі ті, хто минулого року вивчали з Ріком Туллісом хімію.

Пан Картрайт повернувся до Філіпа, чиї очі все ще горіли від думки про личинкову ферму.

— Філіпе, а як у тебе справи з біологією?

Філіп одразу скис.

— Я вирішив узагалі не приходити на іспит. Нащо?

Пан Картрайт зітхнув.

— Ну от, 4-В, ви вже й самі бачите загальну картину. Мої побоювання справдилися, ніхто не потрапив у цей клас просто так.

Несподівано для всіх з останньої парти вперше озвався новачок, Мартін Саймон.

— Думаю, пане, що я тут опинився помилково.

Пан Картрайт саме набирав обертів, а тому проігнорував слова хлопця.

— Ось саме тому, на превеликий жаль, ваш клас не може робити кремові вибухівки. Не в змозі покластися на ваші знання і рівень відповідальності, доктор Фелтом довірив вам лише приємні, безпечні та прості проекти. А кремові вибухівки дістануться тим, хто склав іспит з фізики наприкінці минулого триместру.

Він окинув поглядом клас: вісімнадцятеро хлопців сиділи понуро, і лиш один виявляв певне зацікавлення.

— Хоча б хтось тут склав іспит з фізики?

Новачок підняв руку. Решта немов закам’яніла. Оскільки Мартіна Саймона учні не бачили, бо той сидів за останньою партою, пан Картрайт вирішив не дозволяти одній піднятій руці псувати весь драматизм ситуації.

— А хімію? Хімію хтось склав?

Рука Мартіна Саймона знову вистрілила в повітря, але пан Картрайт її й тепер не зауважив. У класі панувала тиша.

— До побачення, мильна фабрико, — сказав пан Картрайт. — А як у нас справи з біологією? Може, комусь вона вдалася?

Рука Мартіна Саймона знову хитнулася одинокою тростиною в болоті академічних надій 4-В. Уже втретє пан Картрайт вдав, що нічого не помічає.

— Отже, — категорично констатував він, — ніяких личинок.

Учитель розвів своїми величезними забрудненими крейдою руками.

— Тільки не кажіть, що вас не попереджали, — сказав він. — Я щодня заварюю каву в учительській. І в мене є вуха. Пан Спенсер, пан Гарріс, пан Дюпаск, пані Арнотт — усі вони повторювали: «Ми не раз їх попереджали: якщо не працюватимуть, то опиняться в 4-В класі». І ось ви всі тут.

— Ми ж не винні, що безголові, — спробував заперечити Джордж Сполдер.

— Якби річ була у вашій тупості, то держава виплачувала б вам щомісячну соціальну допомогу, — різко відповів пан Картрайт.

— То чому ж ми всі тут опинилися?

Пан Картрайт узявся пояснювати по-біблійному:

— Ви жнете те, що посіяли. До речі, про розсіяність. Продовжмо те, що розпочали, і проголосуймо врешті-решт. Що вибираєте? Текстиль, харчування, домашнє господарство, розвиток дитини чи дослідження споживацького попиту?

— Я не збираюся голосувати за жодну з цих нісенітниць, — сказав Ґвин Філліпс. — Усі теми якісь дурнуваті.

Пан Картрайт промовчав, бо й сам глибоко в душі поділяв цю думку. Але потім Джордж Сполдер додав:

— Дівчачі штучки — ось що це таке!

Пан Картрайт відчув, що мусить розставити всі крапки над «і»:

— Не дуріть себе. Поки ви тут протираєте штани, дівчата по всій країні виробляють мило, вирощують личинок і підривають кремові вибухівки. Вони вчать хімію, біологію і фізику. Переможців не судять. А вони, на відміну від вас, склали свої іспити.