Люси Мод Монтгомери - Енн із Зелених Дахів

Здесь есть возможность читать онлайн «Люси Мод Монтгомери - Енн із Зелених Дахів» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2020, Жанр: Детская проза, foreign_prose, foreign_children, Детские приключения, Прочая детская литература, на русском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Енн із Зелених Дахів: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Енн із Зелених Дахів»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Канадська письменниця Люсі Мод Монтгомері (1874-1942) дебютувала в літературі, розповівши напрочуд просту історію. Вона починається з того, що немолоді й самотні Метью та Мерил Катберти вирішили взяти з притулку хлопчика, щоб він допомагав їм по господарству. Однак сталося так, що на фермі опинилася рудоволоса, всипана веснянками дівчинка Енн Ширлі. Знадобився час, щоб жителі Ейвонлі, що на острові Принца Едварда, відкрили їй серця. Зате читачі полюбили героїню Зелених Дахів одразу й назавжди. Книжка принесла авторці-початківцю нечувану славу й надихнула до написання ще семи. Всі вони вийшли у видавництві «Фоліо».

Енн із Зелених Дахів — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Енн із Зелених Дахів», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Він тихенько пройшов через маленьку вітальню мезоніну, відтак якусь мить постояв перед дверима кімнатки Енн, перш ніж наважився постукати у двері, а потім відчинити їх.

Енн сиділа на жовтому стільці біля вікна, сумно дивлячись у сад. Вона здавалася такою маленькою й нещасною, що в Метью здригнулося серце. Він безшумно зачинив за собою двері й навшпиньки підійшов до неї.

– Енн, – прошепотів він, немов боячись, що їх підслуховують. – Як ти тут, Енн?

Дівчинка важко усміхнулася:

– Непогано. Я багато уявляю, й саме це допомагає приємніше коротати час. Звичайно, мені досить самотньо, проте сподіваюся незабаром звикнути.

Енн знову усміхнулася, хоробро дивлячись вперед – на довгі роки майбутнього одиничного ув’язнення.

Метью згадав, що він повинен сказати те, що збирався, не втрачаючи часу, бо Мерил могла повернутися раніше, ніж зазвичай.

– Послухай, Енн, подумай… краще це зробити й покінчити з цим, – прошепотів він. – Доведеться це зробити рано чи пізно, знаєш, адже Мерил – жахливо непохитна жінка… жахливо непохитна, Енн. Зроби це зараз. послухай. і все буде позаду.

– Ви маєте на увазі попросити вибачення в пані Лінд?

– Так… попросити вибачення… саме так, – сказав Метью гаряче. – Загладити це, так би мовити. Ось до цього я й веду.

– Мабуть, я можу це зробити заради вас, – сказала Енн задумливо. – І це буде правдою, коли я скажу, що мені шкода за свою поведінку, бо й справді шкодую. Хоч учора ввечері я цього не відчувала і вночі теж, бо страшенно злилася. Прокидалася тричі і не тямила себе від люті. Але сьогодні вранці все пройшло. Залишилася тільки якась неприємна знемога. І мені стало так соромно. Але я навіть думки не допускала, щоб піти й сказати про це пані Лінд. Це так принизливо. Тож вирішила, що краще залишуся тут під замком на все життя. Але тепер… для вас я зробила б що завгодно… і якщо ви справді хочете, щоб я…

– Ну, звичайно, хочу. Там внизу жахливо самотньо без тебе. Сходи й загладь це все… будь хорошою дівчинкою.

– Добре, – сказала Енн покірно. – Я скажу Мерил, щойно вона повернеться, що розкаялася.

– Правильно… правильно, Енн. Але не кажи Мерил, що я з тобою про це говорив. Вона подумає, що я втручаюся в її справу, а я обіцяв цього не робити.

– Навіть дикі коні не вирвуть у мене цю таємницю, – урочисто пообіцяла Енн. – Тільки незрозуміло, як дикі коні можуть вирвати у кого-небудь таємницю…

Але Метью вже пішов, переляканий власним успіхом. Він квапливо попрямував до найвіддаленішого кінського пасовища, щоб відвести від себе будь-яку підозру. Тим часом Мерил, яка, зрозуміло, ні про що не здогадувалася, після повернення в будинок була приємно здивована, почувши жалібний голосок, що доносився згори біля поручнів сходів:

– Мерил!

– Ну, що таке? – запитала вона, заходячи до вітальні мезоніну.

– Мені шкода, що я втратила самовладання й наговорила грубощів… я згодна піти й сказати це пані Лінд.

– Дуже добре, – відповідала Мерил рішучим голосом, нічим не видавши полегшення, яке відчула при цій звістці. Перед цим вона вже занепокоєно розмірковувала над тим, що робитиме, якщо Енн не захоче поступитися. – Я зайду за тобою після доїння.

Вони йшли, тримаючись за руки, одна – з піднятою головою й виглядом переможниці, друга – згорбившись і виглядаючи вельми пригнічено. Але з пів дороги пригніченість Енн десь поділася, немов за помахом чарівної палички. Дівчинка підняла голову й легко закрокувала попереду, раз у раз повертаючи голову у бік західсонця. Ба більше: від неї повіяло ледь стримуваним пожвавленням. Мерил несхвально дивилася на цю зміну – це вочевидь не нагадувало смиренне каяття, з яким слід було постати перед ображеною пані Лінд.

– Про що ти думаєш, Енн? – запитала вона різко.

– Про те, що маю сказати пані Лінд, – мрійливо відповідала дівчинка.

Здавалося б, усе гаразд… або майже… Проте Мерил не могла позбутися враження, що її план покарання зазнає краху. Енн не мала права виглядати такою радісною. Втім, саме такою вона була доти, поки не постала перед пані Лінд, яка, зрозуміло, сиділа з плетивом біля вікна своєї кухні. Тоді світ померк в очах дівчинки, а всі її риси набули сумного каяття. Перш ніж будь-хто встиг сказати хоч слово, Енн несподівано впала на коліна перед здивованою пані Рейчел і з благанням простягнула до неї руки.

– О, пані Лінд, я так глибоко шкодую, – сказала вона з тремтінням у голосі. – Я ніколи не зможу висловити все, що мене засмутило… ні, ніколи, навіть, якщо скористаюся усіма словами словника. Ви повинні просто це уявити. Я поводилася жахливо щодо вас… і накликала ганьбу на моїх любих друзів,

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Енн із Зелених Дахів»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Енн із Зелених Дахів» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Люсі Монтгомері - Енн із Зелених Дахів
Люсі Монтгомері
Люси Мод Монтгомери - В паутине
Люси Мод Монтгомери
Люсі Мод Монтгомері - Будинок Мрії Енн
Люсі Мод Монтгомері
Люсі Мод Монтгомері - Енн з Лопотливих Тополь
Люсі Мод Монтгомері
Люсі Мод Монтгомері - Енн з Інглсайду
Люсі Мод Монтгомері
Люсі Мод Монтгомері - Енн з Острова
Люсі Мод Монтгомері
Люсі Мод Монтгомері - Енн із Ейвонлі
Люсі Мод Монтгомері
Люси Мод Монтгомери - Аня из Авонлеи
Люси Мод Монтгомери
Люси Мод Монтгомери - Энн из Зелёных Крыш
Люси Мод Монтгомери
Люси Мод Монтгомери - Аня из Зелёных Мезонинов
Люси Мод Монтгомери
Отзывы о книге «Енн із Зелених Дахів»

Обсуждение, отзывы о книге «Енн із Зелених Дахів» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x