Мері Блер - Флері рятує прем’єру

Маленька дівчинка сиділа в кутку й тихенько плакала. Коли перед її очима з’явилася бузкова кішка, що світилася, Марі зойкнула. Флері поспішила заспокоїти дитину:

— Привіт, Марі. Не бійся. Мене прислав Стефан.

— Де братик? — прошепотіла Марі.

— Зараз ми до нього полетимо. Хочеш утекти від цих неприємних щурів?

Марі витерла слізки й кивнула.

— Тоді подивися мені в очі.

Флері зменшила дівчинку і попросила її сісти собі на спинку. Кішка легко пролетіла між прутами клітки й піднялася до самої стелі. Опинившись біля виходу з печери, Флері озирнулася.

Стефан стояв перед цілою зграєю величезних щурів. Сірі лиходії впізнали хлопчика і запитально витріщилися на нього.

— Гей ви, мерзенні щури! — закричав хлопчик. — Ідіть геть у своє підземелля і більше не повертайтеся!

Сотня злісних очей втупилася в Стефана. Тварини почали повільно оточувати сміливого хлопчика. Коли один зі щурів підібрався досить близько, Стефан ударив його лопатою. Мерзенне чудовисько відлетіло вбік. Але на його місці вже була нова сіра морда.

Флері зрозуміла, що довго Стефан не протримається. Кулею вилетівши з підземелля, чарівна кішка винесла Марі. Тут вона поспішила повернути дівчинці справжній розмір.

— Люба, почекай тут. Мені потрібно допомогти Стефану.

Флері зникла і тут же з’явилася поруч із хлопчиком. Грізне сіре військо впритул підібралося до Стефана.

Раптом сталося справжнє диво! Над щурячими головами почали спалахувати різнокольорові зірки. Яскраві вогні росли, поки не перетворилися на фері´ардів. Кого тут тільки не було! Крилаті собаки, кішки, лисиці, білки і навіть поні грізно дивилися зверху на щурів.

— Іди до виходу, — шепнула Флері Стефану.

І тут фері´арди кинулися в атаку. Яскраво спалахуючи, вони пікірували на переляканих щурів. Сіре військо спробувало відбитися, але фері´арів було занадто багато. У променях чарівного світу щури раптом стали стрімко зменшуватися. І ось печера була сповнена вже не величезних чудовиськ, а дрібних мишей. Гризуни жалібно попискували, дивлячись на прекрасних чарівних тварин.

— Перший бій ми, здається, виграли, — урочисто промовила Флері. — Спасибі, друзі.

Фері´арди безшумно розчинилися в темряві.

Стефан тим часом вибрався з підземелля. Тут на нього чекала заплакана Марі.

А в цей час Еліза поспішила в театр. Дівчинка прибігла до кімнати, де її батьки зазвичай накладали грим перед виступом. Але їх там не було.

— Вони, напевно, на генеральній репетиції, — здогадалася Еліза й поспішила за лаштунки.

Там, біля сцени, зібралися всі актори, які брали участь у виставі. Та її батьків ніде не було. Еліза спробувала запитати про них у костюмерки, але та суворо зашикала на дівчинку.

— Тихо! Вони на сцені. Біжи звідси, не заважай.

Еліза розгубилася. Як же пробратися до тата? Але тут вона побачила групку дітей-танцюристів, які збиралися вийти на сцену. Вони грали ролі іграшок. Дівчинка кинулася в кімнату, де зберігалися костюми. Вона швидко одягла балетну пачку і пуанти — спеціальний одяг і взуття для балерин. Разом з іншими дітьми вона вибігла на сцену і закрутилася в танку.

Еліза поступово наблизилася до тата, який танцював у центрі сцени. Але їй ніяк не вдавалося привернути його увагу до себе. Раптом вона згадала про їхній умовний знак. Ставши просто навпроти батька, Еліза досить голосно двічі сплеснула в долоні й широко розвела руки в боки. Коли вони тренувалися, так вона показувала, що готова виконати підтримку. Цього складного танцювального елементу тато навчив Елізу вже давно.

Тато, звичайно, тут же впізнав Елізу. Він дуже здивувався, але зрозумів, що дочка не випадково з’явилася на сцені. Він непомітно кивнув дочці, показуючи, що все зрозумів. Еліза, красиво зігнувшись, побігла назустріч татові, він легко підхопив дівчинку і закрутив на витягнутих руках над головою.

— Татусю, — зашепотіла Еліза. — Виступ хочуть зірвати щури. Ти мені потрібен!

Тато звик довіряти дочці, тому він жодної секунди не сумнівався, що Еліза говорить правду.

— У нас залишилося дві хвилини, потім я піду зі сцени. Почекай мене за лаштунками, — прошепотів у відповідь тато.

Батько опустив Елізу на підлогу, і вона втекла зі сцени. За кілька хвилин тато вже уважно слухав розповідь доньки.

— Відведи мене в підвал, — коротко мовив він.

Еліза з батьком швидко побігли до підвалу. Коли вони дісталися діри в стіні, з неї якраз виліз Стефан після битви із щурами.