Говард Лавкрафт - Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2

Поки вони обговорювали ці важливі кроки, у місті стався такий жахливий та незбагненний випадок, що деякий час усі розмови велися лише навколо нього. Посеред засніженої січневої місячної ночі на пагорбі понад річкою пролунало кілька пронизливих криків, які збудили всіх навколо зі сну і змусили їх кинутися до вікон; а люди, які мешкали поблизу мису Вейбоссет, бачили, як щось біле важко шубовснуло у воду біля брудної площі перед таверною «Голова Турка». Здаля почувся гавкіт собак, але він скоро розчинився у гаморі пробудженого міста. Чоловіки з ліхтарями і мушкетами, зібравшись у гурти, вирушили з’ясувати, що трапилося, але повернулися ні з чим. Проте наступного ранку на крижаних торосах біля південної опори Великого Моста, де простягнувся Довгий Док і де була винокурня Ебботта, знайшли велетенське м’язисте голе тіло, що стало предметом безкінечних здогадів і перешіптувань. При цьому шепотілися не стільки молоді, скільки старші мешканці міста, бо це застигле обличчя із виряченими від жаху очима лише у старожилів змогло викликати туманні спогади. Вони, тремтячи, здивовано і налякано бурмотіли поміж собою про те, що в його непорушних моторошних рисах проглядалася неймовірна схожість з одним чоловіком — чоловіком, який помер добрих п’ятдесят років тому.

Коли знайшли тіло, Езра Віден теж був присутній, і, згадавши завивання собак минулої ночі, вирішив пройтися уздовж Вейбоссет-стріт і далі через Міст Чорних Доків, звідки й лунали вчорашні звуки. Він немов очікував чогось незвичайного, тож не здивувався, коли, дійшовши до околиці житлового району, де вулиця переходила у Потаксетський шлях, натрапив на дивні сліди на снігу. Судячи з усього, за голим здорованем гналися пси і багато чоловіків у черевиках; їхній зворотний шлях було добре помітно. Вони тут припинили погоню, щоб не підходити надто близько до міста. Віден гірко усміхнувся. Йому навіть гадати не треба було, і він несамохіть пройшов за слідами до їхнього початку. Як він і очікував, вони привели до потаксетської ферми Джозефа Кервена. На жаль, двір перед фермою був геть затоптаний, тож він вирішив не потикати туди свого носа посеред дня. Доктор Бовен, до якого Віден одразу ж подався доповідати, провів розтин тіла невідомого і виявив деякі особливості, що його неабияк спантеличили. Травна система здорованя виглядала так, ніби він її ніколи не використовував, а шкіра мала жорстку і нещільну структуру, що важко було чимось пояснити. Вражений перешіптуваннями старожилів про схожість трупа з давно померлим ковалем Даніелем Ґріном, чий правнук Аарон Гоппін служив у Кервена суперкарґо, Віден ніби між іншим порозпитував їх і з’ясував, де був похований Ґрін. Тієї ночі десять чоловіків вирушили на Північний цвинтар, що напроти Герренден-лейн, і розкопали могилу. Як вони й передбачали, труна виявилася порожньою.

Тим часом ці самі змовники домовилися з листоношами про перехоплення Кервенової кореспонденції, і незадовго до інциденту із голим трупом до їхніх рук потрапив лист від Джедедаї Орна з Салема, який змусив їх глибоко замислитися. Копії деяких його частин зберігалися у приватному родинному архіві Смітів, де Чарльз Ворд їх і знайшов, і там було написано таке:

«Мені вельми подобає, що ти займаєшся Древніми Ділами своїм власним робом, і я також не гадаю, що пан Гатчинсон запосяг більших успіхів у Новому Салемі. Звичайне, що не вийшло Нічого, окрім як ожилого Жахіття, котре пан Г. піднес із Того, що його спромігся тілько частинно зібрати. Що ти надіслав, То не послужило — чи тому, що Чогось бракувало, а чи тому, що Слова були неправильно мною казані албо тобою переписані. Самому мені трудно. Я не володію жодними здібностями до Хемії, щоби урозуміти Борела, і заплутав ся у VII. Книзі Некрономікона, котрий ти нараяв. Та я хочу тебе попередити, аби ти держався того, що нам казано, і добре слідкував, кого визивати, позаяк ти Свідомий того, що писав пан Мейтер у Маґналії про —, і можеш сам поміркувати, як правдоподібно те Страховите створіння описане. Я закликаю тебе знову, не призивай Нічого, що ти не можеш відізвати; під Тим я маю на гадці Що-небудь, котре може визвати когось проти тебе, так що твої Наймогучіші Прилади можуть не зарадити. Проси Меншого, інакше Великий може не забажати дати Відповідь, і в Його владу потрапиш не лише ти. Я був зляканий, коли прочитав, ніби тобі відомо, що Бен Заріатнатмік тримав у своїй гебеновій Скриньці, позаяк я знав напевне, хто міг тобі це розповісти. І знову я прохаю тебе аби ти писав до мене як до Джедедаї, а не як до Симона. У сій Спільності Чоловік не має жити надто довго, тож тобі відомий мій План, за яким я вернуся, нібито як мій Син. Я бажаю, аби ти ознайомив мене із тим, що Темний Чоловік вивчив від Сільванія Коцідія у Катакомбах під Римським Валом, і буду повік вдячний, якщо ти передаси мені Манускрипт, про який розповідав».