Говард Лавкрафт - Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2

Ніщо не віщувало біди аж до тієї ночі, коли Вільямз приніс додому лиховісний Некрономікон божевільного араба Абдула Альхазреда. Він знав про цей страхітливий фоліант років із шістнадцяти, коли незріла любов до дивовиж привела його із розпитуваннями до старого горбатого букініста на Чендос-стріт [166] Невеличкий провулок у центрі Лондона між Сого і Педдінґтоном, неподалік від одного з найбільших торгівельно-розважальних кварталів міста. , і його дивувало, що, говорячи про Некрономікон, чоловік завжди блід. Старий продавець книжок розповів йому, що відомо тільки про п’ять уцілілих копій, які пережили всі едикти вражених жерців та законників, спрямовані проти книжки, і що всі ці примірники зберігаються за сімома замками у хранителів, які зареклися читати ненависний ґримуар [167] Гримуар (фр. grimoire) — книга, в якій описуються магічні ритуали і заклинання для виклику духів чи демонів або ж містяться чаклунські рецепти. . Проте тепер, нарешті, йому не просто вдалося знайти доступну копію, але і придбати її, до того ж за сміховинно низькою ціною. То була єврейська крамничка у злиденних околицях Клер-Маркету, де він і раніше нерідко купував химерні речі, і він майже уявляв собі, як буркотливий старий левит [168] Левитами умовно називають юдейських священнослужителів та скиніїв (представники коліна Левитового), тож тут, імовірно, йдеться про узагальнене значення слова «левит» — «книжник». посміхався у свою кошлату бороду, натрапивши на цю справді велику знахідку. Масивна оправа з грубої шкіри з мідними застібками майже бездоганно збереглася, а ціна була до абсурду низькою.

Одного погляду на заголовок вистачило, щоб розбурхати в ньому почуття: вигляд графіки у тексті, писаному вульгарною латиною, збудив у його свідомості якісь далекі, найглибші спогади. Його охопило нездоланне бажання принести цей величезний том додому і сісти за його розшифрування, тож взявши його до рук, він настільки стрімко вискочив із крамнички, що лише встиг почути тривожний смішок старого єврея. Але, опинившись нарешті у своїй кімнаті, він виявив, що комбінація готичного тексту і незрозумілих ідіом занадто складна для його лінгвістичних знань, і неохоче покликав свого дивного переляканого друга, щоб той допоміг йому розібрати спотворену середньовічну латину. Лорд Нортем саме бурмотів якусь тарабарщину своєму смугастому котові і дико витріщився на молодика, коли той зайшов до кімнати. Тоді він побачив фоліант і страшно весь затремтів, а щойно Вільямз вимовив його назву, зомлів. Коли ж він прийшов до тями, то оповів свою історію; гарячковим шепотом розповідав він цей неймовірний уривок безумства, і все для того, аби тільки його друг не загаявся спалити ту прокляту книжку і розвіяти її попіл на чотири вітри.

Очевидно, шепотів лорд Нортем, із самого початку щось пішло не так, але він би нізащо про все не здогадався, якби не копав так глибоко. Він був дев’ятнадцятим бароном з роду, який непристойно глибоко губився в давнині — дуже глибоко, якщо простежити деякі деталі в традиціях, бо родина зберігала свідчення ще про досаксонські часи, коли такого собі Лунея Ґабінія Капіто, військового трибуна [169] Одна з найвищих командних посад у римському легіоні. у Третьому леґіоні Авґуста [170] Цікаво, що Третій легіон Авґуста впродовж усього свого існування базувався в Північній Африці. , що квартирував у Ліндумі в Римській Британії, відсторонили від командування за участь у деяких ритуалах, що не належали до жодної з релігій. Подейкували, що Ґабіній приходив до ґроту в скелі, в якій збиралися дивні люди і творили Старший Знак [171] Старший Знак — у міфах Ктулху символ, що використовується для захисту від злих сил. у темряві; про цих дивних людей, брити згадували лише зі страхом у голосі і говорили, що вони були останніми вцілілими з великої землі на Заході, що пішла під воду, після неї зосталися тільки острови зі святилищами у вигляді кругових укріплень, найбільшим з яких є Стоунхендж. Звісно, невідомо, наскільки достовірною є легенда про те, що Ґабіній збудував неприступну фортецю просто над забороненою печерою і став патріархом роду, який не змогли знищити ані пікти, ані сакси, ані дани, ані нормани; невідомо, настільки правдивим є також те, що саме з цього роду вийшов хоробрий соратник і лейтенант Чорного Принца [172] Едуард, принц Уельський — син короля Едуарда ІІІ Плантагенета, перший герцог Англії (герцог Корнуольський) і воєначальник королівських військ під час Столітньої війни. , якого Едуард Третій зробив бароном Нортемом. Так, ніхто не знав цього напевне, але про це постійно ходили чутки; насправді, мурування фортеці Нортема підозріло скидалося на мурування Адріанового валу [173] Адріанів вал — римський фортифікаційний мур у Північній Англії, що у ІІ ст. н. е. відокремлював римські володіння від кельтських. . Ще дитиною, коли лорд Нортем засинав у старовинній частині замку, він бачив дивні сни, тоді ж у нього виробилася звичка поринати у спогади, вдивляючись у примарні краєвиди, переживаючи події та враження, які не були частиною його життя наяву. Він став сновидцем, для якого життя було бліде і нецікаве, він став шукати дивних реальностей і відчуттів, яких він колись зазнав, а проте яких не можна було відшукати у жодному з відомих нині куточків землі.