Говард Лавкрафт - Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3

(Нерозбірливі звуки)

(Добре поставлений чоловічий голос)

…Володар Лісів, навіть для… і дари людей Ленґа…отже, з криниць ночі у безодню космосу, а з безодні космосу у криниці ночі, вічно підноситимуться слова подяки Великому Ктулху, Тсатоґґуа, і тому, Чиє Ім’я Не Можна Називати. Вічна подяка Їм і побажання достатку Чорному Козерогові Лісів. Йя! Шуб-Ніґґурат! Козеріг із Тисячею Нащадків!

(Дзижчання, що імітує голос людини)

Йя! Шуб-Ніґґурат! Чорний Козеріг Лісів із Тисячею Нащадків!

(Дзижчання)

…Настав час Володаря Лісів… сім і дев’ять, сходами з оніксу вниз… присвятити Йому, тому, хто з Безодні, Азатоту, з тих, перед ким ти навчив нас схилятися… на крилах ночі за межі космосу, за межі т… Тому, для кого Юґґот — молодший син, що самотньо ширяє в чорному етері біля краю…

(Дзижчання)

…ходити серед людей і знайти шляхи до того, що знає Той, хто з Безодні. Все має бути сказане Ньярлатотепу, Могутньому Посланцю. І він матиме вигляд людини, воскову маску і одяг, які приховають його зовнішність, і спуститься долі з країни Семи Сонць, щоб насміятися з…

(Голос людини)

…Ньярлатотеп, Великий Посланець, що приносить із порожнечі дивну радість Юґґоту, Отець Мільйона Обраних, вивідувач серед…

(На цьому мова уривається, запис закінчився)

Ось такі слова я почув, коли увімкнув фонограф. Мене охопив непідробний страх, коли я натиснув на важіль і почув рипіння голки; я зрадів, що перші ледь чутні уривчасті слова були вимовлені людиною — м’яким, приємним голосом із бостонським акцентом, що належав освіченому городянину, а не вихідцю з вермонтської глушини. Прослуховуючи ледве чутний запис, я пересвідчився, що він ідентичний ретельно виконаній стенограмі Ейкелі. Цей м’який бостонський співучий голос виводив: …«Йя! Шуб-Ніґґурат! Козеріг із Тисячею Нащадків!..»

Потім я почув інший голос. І досі здригаюся, щойно подумаю, якою мірою мене вразили ці звуки, хоч я і був підготовлений до них листами Ейкелі. Ті, кому я пізніше розповідав про цей запис, бачили в ньому лиш дешеву підробку або ознаки божевілля; але якби їм довелося почути цей бридкий голос або прочитати всі листи Ейкелі (і особливо той жахливий і детальний другий лист), я переконаний, вони змінили б свою думку. Мені дуже шкода, що я виконав волю Ейкелі і більше нікому не дав прослухати записи, і такою ж мірою шкода, що всі його листи теж були втрачені. Як на мене, то я чув голос на власні вуха і знав, що криється за цією історією та її обставинами, і голос цей був страхітливим. У цьому пекельному ритуалі він лунав суголосно з людським, а в моїй уяві звучав як спотворене відлуння, що долітає крізь неосяжні безодні з проклятих світів. Більше двох років тому я востаннє слухав цей блюзнірський запис на восковому циліндрі, проте у моїх вухах досі звучить тихе, диявольське дзижчання, наче я щойно його почув.

«Йя! Шуб-Ніґґурат! Чорний Козеріг Лісів із Тисячею Нащадків!»

Але хоча цей голос постійно лунає в моїй голові, я досі не можу його як слід усвідомити, щоб потім описати словами. Він нагадував гудіння бридкої велетенської комахи, зумисне перетворене на артикульовану мову чужорідної істоти, до того ж, я цілком упевнений, що органи, які артикулювали цей звук, зовсім не схожі на голосові органи людини чи будь-якого іншого ссавця. У ньому вчувалися варіації тембру, діапазону та напівтонів, що цілковито відкидали це явище за межі людського чи земного досвіду. Перше прослуховування цього звучання настільки мене вразило, що решту запису я майже не чув через пережите потрясіння. Протягом довших періодів дзижчання загострилось відчуття блюзнірської нескінченності, що вразило мене під час прослуховування попередньої, коротшої частини запису. Нарешті запис різко урвався просто посеред ясно чутної промови людини з бостонським акцентом, а я ще довго сидів, втупившись поглядом у простір перед собою, навіть коли апарат автоматично вимкнувся.

Годі й казати, що я прослухав цей шокуючий запис багато разів і робив відчайдушні спроби проаналізувати і прокоментувати його, порівнюючи свої нотатки із записами Ейкелі. Було б марно і безглуздо наводити всі наші міркування; проте зауважу, що ми дійшли спільного висновку, що знайшли підхід до деяких найбридкіших обрядів з-поміж таємних первісних людських вірувань. Для нас було так само зрозуміло, що між потаємними прибульцями і деякими представниками людського роду існували давні, ретельно вибудувані зв’язки. Ми навіть гадки не мали, як далеко заходили ці стосунки і наскільки вони, сьогоднішні, були подібні до стосунків у давнину, втім, у нас був необмежений простір для припущень та побоювань. Імовірно, між людиною і безіменною нескінченністю ще із сивої прадавнини зберігалися дивовижні відносини. Ті блюзнірства, що відбувалися на Землі, вірогідно, занесено сюди з темної планети Юґґот на краю Сонячної системи, проте і вона сама була лишень густо заселеним аванпостом якоїсь страхітливої міжзоряної раси з-за меж навіть ейнштейнівського просторово-часового континууму або й космосу взагалі.