Проте отак ідучи й відсапуючись, Наталія усвідомила, що решта людей її теж обганяє. Може, це вона йде задовільно, бо слабка. Аналітичний розум Наталії швидко підказав їй, що проблема саме в ній. Дівчина вирішила трохи прискорити ходу, бо батько знову почне нарікати, що вона мало їсть і примушуватиме запихатися овечим сиром! Вона майже бігла, щоб наздогнати батька з Аліцією, коли раптом відчула, що ноги в неї наче ватяні, а хода нагадує борсання у воді чи киселі. Повітря здавалося густим. Серце шалено калатало, до горла підкотила нудота. Наталія знепритомніла.
Отямилася від того, що хтось торсав її за плече. Над собою вгледіла перелякане обличчя батька й десь поруч почула, як Аліція істерично намагається кудись додзвонитися.
— Боже, вона опритомніла! — вигукнула Аліція. — Наталко, ти зімліла!
— Так... мабуть, це через спеку. Зі мною все гаразд. Я вже добре почуваюся, — Наталія сіла. Світ знову гойднувся перед очима. — Майже добре...
Батько похитав головою.
— Дай їй чогось випити, Аліціє. І шоколаду.
Наталія не опиралася. Випила апельсиновий сік, з'їла шматочок шоколаду. Вона перелякалася. На мить там, на стежці, коли їй раптом потемніло в очах, вона жахнулася, що то вже кінець, що вона вмирає. Може, смерть саме так і виглядає? Людина наче сповзає в темряву?
* * *
Марцін лежав на ліжку, утупившись у стелю. Він не знав, що йому робити. Було так соромно. Соромно через те, що тоді, напившись, написав Наталії такі речі... Він не думав, що здатен на щось таке. Досі ніколи нікому не сказав таких огидних слів. Крім Наталії йому ніхто не був потрібен. Марцін думав, що людина честі після такого вчинку, мабуть, наклала б на себе руки. Та він вочевидь не такий. Йому спало на думку, що, може, варто попросити пробачення, але як це зробити? Ще він думав, що забагато п'є й курить, і що невідомо-коли його життя почало нагадувати якусь пародію. Він уже навіть не боявся того, що робив. Із цим якось зжився. Марцін боявся за себе самого.
Наразі йому вдавалося все приховувати від батьків і сестер. Наразі. Вони явно знали, що він випиває, неможливо, щоб мати цього не помітила. Він намагався пити відразу на початку, щоб трохи протверезитися, перш ніж повернеться додому. Бувало, що він виходив із клубу й вештався вулицями, щоб бодай трохи змити із себе це весняним дощем. Повертався крадькома, двері відчиняв майже нечутно, старався нікого не розбудити. Іноді вдавалося, іноді ні. Мати кілька разів запитувала, чи він пив. Марцін виправдовувався, що ходив на день народження до товариша чи ще щось таке.
Найгірше було те, що весь час доводилося брехати сестрам, хлопець відчував, що втрачає з ними контакт. Бо коли перестаєш бути із кимсь щирим, то десь зникає й оте особливе відчуття спорідненості. А раніше вони були такими близькими! Марцін хотів припинити це все, але не знав, як. А тепер? Тепер він передусім не знав, як попросити пробачення в Наталії. Закортіло закурити. Подумав, що коли закурить, йому проясніє в голові й він вирішить, що робити далі.
* * *
Батько й Аліція ходили довкола Наталії навшпиньках. Наступного дня заборонили їй будь-куди йти. Наказали читати й відпочивати. Навіть сніданок принесли до ліжка. І це було дуже приємно. Батько купив для неї листівки й марки.
— Може, мамі надішлеш? — спитав. — Бо, знаєш, вона так сумує... Мабуть, не може попросити в тебе пробачення, здається, їй і самій погано.
— Вона прогнала мене з дому. І я не збираюся писати до неї жодних задрипаних листівок.
— Ну, добре, тоді напиши до якоїсь подруги. До Халінки, наприклад. Зрештою, я давно її не бачив, ви що, посварилися?
— Нікому я не писатиму, хіба до Ганки... Але не знаю адреси.
Вислала Ганці есемеску, щоб та повідомила адресу. Наталія раптом збагнула, що не чула Ганки вже кілька днів. Подруга відписала: «Посилай на лікарню» — і додала адресу.
Блін, вона знову в лікарні. Погано. Треба написати їй щось веселе, щоб їй полегшало.
Привіт, Ганно,
Пишу тобі з краю пастухів та овець, які смердять, мов старі шкарпетки. Цілими днями вештаюся без діла й роззираюся за якимсь файним верховинцем (хоча ні. Ні, ні, ні! — бо хіба можна зустрічатися із хлопцем, який постійно ходить у круглому капелюшку???). А ти там гляди, не фліртуй з лікарями, бо вони потім не зможуть тебе як слід обстежити, гм-гм. Зайду до тебе, як повернуся.
Цьомки!
НатЩе раз витягла мобілку, щоб переписати адресу, і побачила ще одну есемеску. Від Марціна. Знову? Відкрила, навіть не встигнувши подумати, хоч здавалося, що краще цього не робити, а відразу видалити. У повідомленні було тільки одне слово: «Пробач».
Читать дальше