А. Аудгільд Сульберг - Хто проти суперкрутих

— От дідько!

Ото й усе, на що я спромоглася.

— Тепер ти не маєш права ламати угоду, — сказав Нільс.

Я кашлянула.

— Аннебіно!

Проблема полягала не в тому, кого обрати. Мені страшенно кортіло заспівати разом з Юганною, але Нільс мав вищий пріоритет. Він був понад усіма. Так воно є… Проблемою було, як пояснити Нільсові, що я вирішила відмінити «Операцію „Тако“»…

— І злиняти теж не маєш права!

Нільс іноді бачить людину наскрізь.

— Тільки не тепер! — додав він. — Тільки не тепер, коли я вже заявив про нашу участь!

Бо він це таки зробив. Хоч і сердився на мене в п’ятницю, усе ж пішов до Сюнне й подав заявку. На репетиції у тітки Муни Нільс розповів, що повідомив Сюнне, яку пісню виконуватимемо, але що назву своєму гурту ми ще не придумали.

— Будь ласка, — мовив він. — Дуже прошу! Не накивай зараз п’ятами! Я тільки-но знову почав радіти!

Його ніздрі дрижали, як батут.

— Будь ласочка!

І тоді я зважилася.

Я не можу нікого підвести. Нільс мене ж не підвів! Хоч мені цілком вилетіло з голови, що на нього чекає непроста зустріч із татом. Хоч я й ризикувала стати всезагальним посміховиськом, мушу витримати це випробування до кінця. Ми з Нільсом візьмемо участь у Конкурсі талантів, навіть якщо нас освищуть на перших акордах!

— Обіцяю, — урочисто промовила я. — Зуб даю, щоб мені не жити!

Нільс поважно кивнув.

А тоді розтягнувся в усмішці від вуха до вуха.

— Якщо тільки…

— Ні! Навіть думати не смій!

— Та ні, я не про це. Просто я подумала, що ми…

— Що-о?!

— Ну, ми могли б…

— Що могли б?

— Може статися…

— Аннебіно! Припини говорити по півслова!

— МимоглибзапитатиЮганнучинезабажалабвоназігратизнами?

— Що-о?

— Я кажу, чи не моглибмизапитатиЮганнучинезабажалабвоназігратизнами!

— Я нічогісінько не зрозумів з твого белькотіння!

— Ну ти й тупиш! Ми могли б запитати Юганну, чи не забажала б вона зіграти з нами!

Нільс остовпів.

— Ми… могли б… запитати… Юганну…

— Годі, я вже розчув.

— То що скажеш?

— Скажу, що подумаю над цим.

Ми піднялися сходами на шкільний ґанок. Відчинили важезні скляні двері, звернули ліворуч, рушили повз бібліотеку далі коридором, повз учительську, кабінет природознавства й трудового навчання. І лише перед дверима нашого класу Нільс розтулив рота.

— Гаразд.

— Що гаразд? — запитала я.

— Можеш запитати Юганну, чи не бажала б вона зіграти на скрипці разом з нами.

Я так заусміхалася, що нічого навколо не бачила й врізалася в парту Надіфа.

— Уявляєш, вона ненавидить конкурси! — сказала я, коли ми з Нільсом сіли на свої місця. — А я гадала, їй подобається, бо чого ж тоді виступати кожного року!

— Ну, на сцені їй аж ніяк не весело. Кожного разу здавалося, що вона ось-ось виблює.

— Справді?

Я уявлення не мала, з яким виглядом Юганна виступає на сцені. Завжди стояла під час концерту далеко позаду.

Лише цього року все буде інакше.

Побачимо…

— А він такий — «Hello!» Клеїшся до мене? Думаєш, западу на тебе?

Голос Юганни плив велосипедною доріжкою обіч мене.

— Що? Фелікс таке сказав?! Перед усіма крутелицями? Лише тому, що ти з ним привіталася?

— Ага!

— А що ти відповіла, коли він це сказав?

— Та нічого особливого.

— Розумію…

Я була вражена, але, мушу визнати, радісно усміхалася сама до себе. Дуже незвично було розмовляти на такі теми з Юганною. Їхати великами додому й базікати про хлопців, наче ми близькі подружки! Ми ж не спілкувалися ще з тих часів, коли стояли поруч у дитячому хорі!

— Та я не дуже засмутилася, — сказала Юганна. — Гадаю, Фелікс так сказав, щоб Тея чогось не запідозрила.

— Запідозрила? — здивувалася я. — Що вона могла запідозрити?

— Що він таки на мене запав!

— Що?! Фелікс на тебе запав?

Я вже зовсім нічого не розуміла.

— Ну, я точно не знаю, — завагалася Юганна. — Але ми довгенько базікали в п’ятницю після футболу. Він підійшов і запитав, що я думаю про його гол. Я, звичайно, відповіла, що гол був неймовірно гарний. Тоді він усміхнувся і сказав, що на тренуваннях ще й не такі голи забиває. А потім пішов. Але він сам заговорив зі мною. А це щось таки значить!

Я ледь не закашлялася.

Не те щоб імовірність кохання між Юганною та Феліксом була цілком нереальною, бо Юганна дуже навіть симпатична, має таке ж довге світле волосся, як і Тея, а ще старшого брата, який грає захисником у футбольній команді Фелікса.

Вона могла б належати до вищої касти, якби не скрипка.