Мері Додж - Срібні ковзани

Тут мевроу ван Хольп лагідно поглянула на юнаків, підвелася й вийшла з кімнати так само чинно, як і ввійшла до неї.

Пітер, не цілком переконаний словами матері, пробурчав: «Гріх допускати, щоб горе перетворювало весь твій мед на жовч», — і провів гостя до вузьких бічних дверей. Перш ніж вони попрощалися, він порадив Гансові добре потренуватися на ковзанах.

— Адже тепер, — додав він, — коли ваш батько одужав, ви прийдете на змагання з веселою душею. Ніколи ще в нашій країні не влаштовувалося таке чудове ковзанярське свято! Всі тільки про нього й говорять. Не забудьте: ви маєте постаратися отримати приз.

— Я не братиму участі в змаганнях, — відповів Ганс, опустивши очі.

— Не будете брати участь?! Але чому ж? — І Пітер одразу ж подумки запідозрив Карла Схуммеля у якихось інтригах.

— Не можу, — відповів Ганс і нагнувся, щоб усунути ноги у свої величезні черевики.

Щось у його обличчі підказало Пітерові, що розмову продовжувати не варто. Він попрощався із Гансом і, коли той пішов, задумливо подивився йому вслід.

За мить Пітер крикнув:

— Гансе Брінкер!

— Так, мейнгеєре?

— Я беру назад усі слова, що говорив про лікаря Букмана.

— Добре, мейнгеєре.

Обидва розсміялися. Але в Пітера усмішка змінилася на здивований вираз обличчя, коли він побачив, як Ганс, дійшовши до каналу, став на одне коліно й узявся надягати дерев’яні ковзани.

— Дуже дивно, — пробурмотів Пітер, похитуючи головою, і повернувся, щоб увійти до будинку. — Чому ж він не бігає на своїх нових ковзанах?

Сонце майже зайшло за обрій, коли наш герой, щасливий, але все-таки досадливо усміхаючись, зірвав із себе дерев’яні полози й, сповнений надій, попрямував до маленької халупки, яку вже давно нарекли «будинком ідіота».

Біля входу бовваніли чиїсь дві тоненькі фігурки. Але не тільки Гансові очі, а й менш зіркі могли б одразу впізнати їх.

Сіра, ретельно залатана кофта, вицвіла синя спідниця, поверх неї — ще більш вицвілий блакитний фартух, уже затісний чепчик, швидкі ніжки у величезних черевиках-кораблях — все це, звичайно, належало Гретель. Ганс упізнав би її де завгодно.

Яскрава кокетлива червона кофтинка й гарна спідниця з чорною облямівкою, гарненький чепчик із бережками, золоті сережки, ошатний фартух, витончені шкіряні черевички… Та що й казати! Якби сам Папа Римський надіслав їх Гансові з посланцем, Ганс би заприсягнувся, що вони належать Анні.

Дівчатка повільно проходжалися туди-сюди перед будиночком. Певна річ, вони йшли під руку і так поважно кивали й похитували голівками, немов обговорювали державні справи.

Ганс кинувся до них із радісним криком:

— Ура, дівчатка, я маю роботу!

На його крик із будинку вийшла мати. І в неї знайшлися приємні звістки. Батькові дедалі легше. Він майже весь день сидів, а тепер спить «сумирно, немов ягнятко», як висловилася тітонька Брінкер.

— Тепер моя черга, Гансе, — сказала Анні, відводячи юнака убік після того, як він розповів матері, що отримав роботу в мейнгеєра ван Хольпа. — Я продала твої ковзани. Візьми гроші.

— Сім гульденів! — вигукнув Ганс, здивовано перераховуючи гроші. — Та це ж утричі більше, ніж я сам за них заплатив.

— Я тут ні до чого, — сказала Анні. — Ми не винні, якщо покупець нічого не тямить у ковзанах.

Ганс швидко глянув на неї:

— О Анні!

— О Гансе! — перекривила вона його, стискуючи губки й відчайдушно намагаючись набути хитрого і шахраюватого вигляду.

— Слухай, Анні, я знаю, ти це говориш несерйозно! Ти повинна повернути частину грошей.

— Та нізащо в світі! — опиралася Анні. — Ковзани продано, і крапка. — Але, побачивши, що він щиро засмутився, вона знизила оберти. — Чи повіриш ти мені, Гансе, якщо я скажу, що ніякої помилки не сталося і той, хто купив твої ковзани, сам наполягав на тому, щоб заплатити за них сім гульденів?

— Повірю, — відповів він, і світло, що засяяло в його ясних блакитних очах, здавалося, відбилося в очах Анні й заіскрилося під її віями.

Тітонька Брінкер зраділа, побачивши стільки срібла, але коли довідалася, що Ганс одержав його, розлучившись зі своїм скарбом, лише спромоглася вигукнути:

— Нехай благословить тебе Бог, синку! Це для тебе велика втрата!