Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

— Гарно ж ви тут розважаєтеся! — вигукнула Каміла, ховаючи під шапкою неслухняні пасма світлого волосся й із цікавістю позираючи на Кшисека.

— То що, спустимося? — ледь вимовив почервонілий від морозу й сорому, що його побачили за такою дитячою забавою, Кшисек.

— Я із задоволенням! — Каміла поправила рукавиці й почала пристібати лижі.

— А де Мацек? — тремтячим голосом запитала Малгося. Товариство найдотепнішого в класі товариша було б зараз дуже до речі. Утрьох підійшли до Мацека. Хлопець виглядав геть зніченим.

— Бідолашна Малгося благає, аби шляхетний лицар її розрадив! — пожартувала Каміла, наслідуючи Мацеків патетичний тон. Проте цього разу хлопець мовчав. Каміла не звернула на це уваги й звернулася до Малгосі: — Госю, тут без варіантів! Мусимо навчити тебе їздити на лижах, не можна все життя бути незграбою!

Будь-хто інший відчув би в її голосі щирість, та не Малгося. І вже точно не тоді, коли це стосувалося її вразливого місця, тобто спорту.

— А знаєте, що вона кричала нині уві сні? «Ой Боже, Боже, я ж уб’юся!»

Камілині кепкування викликали сміх не лише в Кшиштофа й Мацека, але й усіх довкола.

— Я тобі цього не подарую, — пообіцяла Малгося і, зціпивши зуби, почала пристібати черевики до лиж. «Пан чи пропав», — подумала дівчина, а тоді повільно, якось боком, попрямувала до інструктора, думаючи, які всі жорстокі і як вона всім утре носа.

Мацек заздро дивився на дівчину. Пристібнула лижі, немов то для неї звична справа. Ніби все життя тільки це й робила! А він? Хлопцеві було геть не до сміху. З острахом глянув на лижне причандалля, яке після довгих вагань узяв напрокат за Кшисековою порадою. Ех…

— Гей! Альберто Томба! [12] Альберто Томба (нар. 1966 р.) — відомий італійський гірськолижник. — пролунав поруч голос товариша. — Йди на тренувальний майданчик з Малгоською, інакше до кінця життя тільки те й робитимеш, що ритимешся в книжках.

Ці слова примусили Малгосю глянути на Мацека, який невпевнено пересувався на своїх лижах.

— Мацеку, тобі теж так страшно? — тихо спитала Малгося.

Хлопець кивнув. Тепер він був уже не сам.

Пакуночок, увіпхнутий до кишені рюкзака, Каміла помітила аж на великій перерві. Вона відразу здогадалася, що це «валентинка». Нетерпляче розірвала білий папір у червоні сердечка. Усередині лежав крихітний гіпсовий слоник на лижах. «Мабуть, це від Кшисека», — подумала дівчина. Каміла відчувала, що подобається хлопцеві. Зрештою, коли перемогла його у слаломі, то почула, що вона надзвичайна. Мабуть, то була-таки правда, бо коли вона здобула першість у лижних перегонах для туристів, її фото вмістили в газеті. Але як йому вдалося підкинути пакуночок? Хтось, певне, допоміг. Але хто? Каміла не бачила нині Кшисека в школі. Не розпитувати ж усіх підряд! Треба вдавати здивування. От-от, здивування. Вона, взагалі-то, справді здивована, хоч і припускає, хто це міг зробити. От лише… коли він підкинув їй цю «валентинку»? Малгося саме виходила із класу, але, може, щось-таки бачила? А поки що Каміла поставила слоника на парті. «Лише рік тому я ненавиділа це американське свято!» — подумала вона.

Малгося повернулася наприкінці перерви.

— Ой, який гарненький! Звідки він у тебе?

— У рюкзаку знайшла.

— У своєму?

— Та вже ж, що не в чужому! — трохи роздратовано відказала Каміла.

— Та я лише питаюся, бо раніше його не бачила.

— Не бачила, бо я його щойно знайшла.

— Звідки він узявся? — Малгося роздивлялася слоника, наче шукала на ньому відповіді.

— А знаєш, я вже думала, що це він тобі дав, аби ти мені поклала.

— Хто він?

— Кшисек.

— Я його нині не бачила, — похитала головою Малгося.

— І я ні, — мовила Каміла.

— Здається, ти до нього небайдужа, — Малгося посміхнулася й хотіла ще щось додати, але цієї миті пролунав дзвоник.

До класу увійшла решта учнів, а за ними — учителька англійської, Міледі. Каміла уважно придивлялася до кожного. Може, хтось із них поклав слоника до рюкзака на прохання Кшисека? Але обличчя однокласників були такими, як звичайно. Тоді Каміла подумала, що це міг зробити Мацек, бо ж він Кшисеків родич. Та навіть якщо це так, годі було про щось довідатися.

Почався урок, але Каміла не слухала. Розглядала слоника, наче це мало допомогти розгадати таємницю. Її задуму порушило англійське питання: — Що це таке?