Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

До містечка прибули декілька днів тому. Зустрілися ще на пероні перед від’їздом. Мацек приїхав з родичами, Кшисеком та Магдою. Його мама невідь-чому безмежно їм довіряла. Магда, щоправда, була вже студенткою, але хіба можна покладатися на Кшисека? Він-бо лише на два роки старший. І що з того? Камілині батьки взяли під опіку доньку з подругою.

Погода вже на початку виявилася несприятливою для прогулянок. Заметілі, хуртовини й мороз мінус 15 були просто жахливими! Особливо для містян. Вулички гірського містечка заполонили люди, які замість того, аби кататися на лижах, бігали від кафешки до бару або забігайлівки з гарячими стравами.

— З одного боку я радий, що відпочину від комп’ютерних ігор, але з іншого… — Кшисек на хвильку замовк, а тоді продовжив: — Якщо вже не можна кататися на лижах, бо оголосили про якийсь там рівень загрози сходження лавини, то бодай комп’ютер став би у пригоді. Бо скільки можна грати в шахи?

Усі зібралися в кімнаті за столиком. Кшисек скуйовдив своє волосся, яке стирчало навсібіч, мов дроти.

— У давнину грали годинами, — філософськи зауважив Мацек, дивлячись на шахівницю. Окрім шашок і гри в скребл та богл, [11] Скребл — настільна гра для 2–4 гравців: викладання слів із наявних літер на ігровому полі; богл — подібна гра: 2 гравці записують слова з набору літер. шахи були його улюбленою розвагою. На відміну від Кшисека, якому подобався спорт, Мацек полюбляв грати й читати.

— Радій, що Мацек узагалі привіз якісь ігри, — озвалася Магда. — Ти б тут нічого не дістав. Бо всі орієнтуються на туристів, а не різних там Каспарових чи інших геніїв.

— Помовч! Я взагалі зосередитися не можу, — Кшисек явно був роздратований. Та й не дивно. Його молодший на два роки родич уже вкотре перемагав! — Ех… нудьга, а не гра! — Кшисек відсунув шахівницю. — З мене годі! Шах, мат, дурня якась!

— У скребл ти теж програв, — зауважив Мацек.

— Бо мені не гралося!

— Яке там! Ти весь рік сидиш приклеєний до комп’ютера й бавишся в дурнуваті ігри. Зрозуміло, що від цього ти геть отупів.

— Дай мені спокій! — Кшисек махнув рукою. — Краще поклич отих своїх панянок. Бо тут від нудьги вмерти можна!

— О боги! Що я чую? Комп’ютерник з пораненим серцем зацікавився кралею з мого класу? — Мацек театрально здійняв руки. — Ти вже вилікувався від отруєння під назвою Катажина? Не боїшся, що твоя нова пасія виявиться черговою заразою? Тільки ще небезпечнішою. Каська була, так би мовити, звичайнісіньким «трояном», а раптом ця знищить файли бут-сектора?

— Слухай, я тобі зараз уріжу! Присягаюся, що зараз тобі заціджу, ти, шмаркачу язикатий! — Кшисек намагався вдавати розлюченого, але вираз Мацекового обличчя роззброїв його.

Хоч-не-хоч, він засміявся, бо Мацек, який був просто незрівнянним коміком, продовжував, звертаючись до Магди:

— Сестро! Диви-но! Кшисек приходить до лікаря: у мене мозок зависає, гігабайта не скачає.

Далі був довгий римований монолог, а брат дивився на Мацека зі співчуттям, змішаним, проте, із захопленням: «Які ж дурниці він меле. А зате як римує…»

— Ось вам мильна опера із Кшисеком, усім відомим ламером, у головній ролі! — завершив Мацек свою монодраму й театрально вклонився.

— І за ким же він так упадає? — поцікавилася Магда, щиро сміючись.

— Справжня блондинка, Ка… мі… мі… мі…

Кшисек не дозволив йому договорити, схопився зі стільця й затулив Мацекові рота одним-єдиним реченням:

— Побачимо, чи поводитимешся ти так само по-геройськи, коли настане час стати на лижі!

Розпогодилося лише за кілька днів. Відразу знадобилися мобілки. Мацек надіслав Малгосі есемеску: «О пані! Чи дозволиш ти моїм шляхетним очам вдивлятися у твої запітнілі на морозі окуляри?» Дівчина відповіла, аби ввечері вони із Кшисеком прийшли до них на базу. Хлопці так і зробили, і всі домовилися, що завтра підуть на лижі. Щоправда, Малгося й Мацек радили просто погуляти, та Кшисек із Камілою наполягли. Лижі та й годі!

Отож наступного дня хлопці подалися до одного із численних підйомників. Дівчата ще десь забарилися. Зате на невеличкому пагорбку утворилася ковзанка і чимало людей з’їжджало по ній просто в черевиках. Побачивши це, Кшисек зрадів:

— Ой, ну зовсім як у дитинстві біля школи! — вигукнув він і побіг до вузенької смужки льоду.

Мацек залишився стерегти лижі й чекати на дівчат, думаючи лише про одне: «Як уникнути катання на лижах?» — і навіть не помітив, як Кшисек із розгону в’їхав у юрбу сміхотливих підлітків. Коли він саме обтрушувався від снігу, надійшли дівчата. Попереду Каміла гордовито несла на плечі лижі, а Малгося ледь пленталася за подругою.