Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

У школі ще в гардеробі всі почали розглядати подарунок. Найголосніше коментувала, звісно, Каська, яка відразу заявила, що Малгосин мобільник — це «нічого особливого».

— І взагалі мобіла з карткою — то фігня, — Касьчин голос лунав на всю роздягалку. — Роумінгу немає, тобто за кордоном не працює, до того ж це взагалі не остання модель…

Цього Малгося вже не чула, бо до гардеробу саме зайшла Каміла.

— Ну, показуй це своє диво! — сказала вона подрузі. — Мама казала, що твій тато геть із глузду з’їхав і за останні гроші тобі купив… Ой! — перелякано замовкла вона й глянула на зашаріле обличчя Малгосі. — Я не хотіла тебе образити. Я так зовсім не думаю. Це моя мама. Ти ж бо знаєш, яка вона!

— Не такі вже й останні! — заперечила Малгося й розповіла про татову премію за проект і про мамину радість, бо більше не доведеться трудити руки, зате весь посуд за неї помиє машина. Малгося відразу записала мобільний подруги, а та лише зітхнула.

— Я тобі заздрю, — зізналася Каміла. — Ти свій можеш брати до школи, а я… У мене начебто є телефон, не з карткою, але щоразу, як треба подзвонити, доводиться йти до мами, щоб вона мені його дала! Так, наче він не моя власність. І мама весь час повторює: от коли зароблятимеш, тоді й розпоряджатимешся!

Камілині слова урвав Мацек. З усіх хлопців у класі він найбільше подобався дівчатам. Веселий, розумний, дотепний, а крім того начитаний, він був душею будь-якої компанії, хоча його досить легко було вивести з рівноваги, і це дехто з однокласників охоче використовував. Від Мацека дівчата й довідалися, що Кшисек, який доводився йому ріднею, розпитував про Камілу. Побачивши Малгосин телефон, Мацек негайно обмінявся з нею номерами.

— Ну, тепер ми в контакті!

Сказати щось іще не дозволив дзвоник. Усі сіли на свої місця. Того дня Малгосі здавалося, що уроки тривають без кінця. На польській мові її мобільник лежав у рюкзаку. Усім у класі було відомо, що хто-хто, а пані Чайка ненавидить усі ці сучасні «прибамбаси». Тим більше, що не всі мобілки мали польські літери. А це, за словами вчительки, спричиняє цілковиту відсутність поваги до рідної мови! І до того ж виникає купа непорозумінь! Авжеж, у класі добре пам’ятали сутичку Чорного Міхала з Мацеком через те, що Міхал не так зрозумів товаришеву есемеску. Тоді їх довелося розбороняти силоміць. Відтоді в Міхала не було мобільного. Мама відібрала його в сина через погану поведінку.

Окрім мобільних телефонів, учителька польської не любила ще кілька речей: фруктових «желейок», від вигляду яких її мало не нудило, пахучих жуйок, яких, на щастя, майже ніхто не купував. Проте в школі ще довго розповідали, як багато років тому котрась із учениць запхнула собі шматочки жуйки до носа, бо вдавала моржа. Учительці довелося вийти із класу. Таким чином мобілки й «желейки» на уроках польської були заборонені. Тож не дивно, що всі аж завмерли, коли посеред складних граматичних пояснень почувся рингтон есемески. Мелодія лунала з Малгосиного рюкзака.

— А це що таке? — розгнівалася вчителька. — Я стільки разів повторювала, що слід вимикати телефони на уроках! А найкраще взагалі не приносити їх до школи. Вам добре відомо, скільки зараз крадіжок! Малгожато! Будь ласка, витягни телефон і вимкни його, а тоді поклади в мене на столі. Поверну лише після уроків.

Коли Малгося постукала у двері вчительської, щоб забрати мобілку, їй довелося вислухати коротку лекцію на тему культури.

— Сьогодні, коли заходиш до банку чи на пошту, відразу бачиш напис: «Заборонено користуватися мобільними телефонами!» — говорила класна керівничка. — Існують навіть спеціальні правила для користувачів! Те, що ти їх не дотримуєшся, на жаль, погано свідчить про твою культуру…

Проте слова пані Чайки були для Малгосі неважливими. Їй кортіло прочитати перше повідомлення на своєму телефоні. Дівчина швидко прочитала: «(.) (.) Це цицьки щастя. Якщо хочеш мати вдалий секс у Новому році, надішли це повідомлення 5 особам». Відправником був, звичайно, Мацек. Малгося здогадалася не лише за підписом. З-поміж усіх її знайомих лише він міг таке утнути.

Малгося аж нетямилася від люті. Як Каміла могла так учинити! Та ще й при всіх! Назвала її незграбою при Мацекові, Кшисеку й купі інших! Мацек сміявся, авжеж, вона по очах це бачила! Навіщо вони взагалі вирішили провести разом канікули в цьому місці? Ех… напевне, друзі однаково зустрілися б на якійсь із вуличок Шклярської Поремби. Про все це дівчина думала, повільно й доволі незграбно шкандибаючи до інструктора.